Фартухи-сарафани від Оксани Ющенко помандрують до Італії і Британії

Ця річ повинна б нагадати пані Ірині рідний край, звідки майже вісім десятиліть тому її із сестрами, з тисячами інших лемків виселили «совіти»…

Про ексклюзивні роботи з народними мотивами Галина Володимирівна прочитала у газеті «Високий Замок», у публікації «Після 14 років у Парижі повернулася у Бережани, щоби із досвідом Chanel завершити не завершене колись…».

І зрозуміла, що кращого подарунка для подруги годі й бажати. Автору цих рядків львівська провізорка розповіла: — Моя колишня сусідка Ірина, до якої оце зараз поїду і для якої збираю сувеніри, — молодша із п’яти сестер Байко. Вона не входила до іменитого тріо, не співала — працювала за іншою спеціальністю. Їй зараз 89 років. Ми з нею товаришуємо, вона жила біля мене у мікрорайоні Новий Львів, неподалік своєї сестри Даниїли…

Переїзд до доньки в Італію на початку війни для неї був вимушений. Моя сусідка була і залишається великою патріоткою України, дуже любить мистецтво. Ми з нею входили до лемківського товариства, у лемківську газету вона писала свої спогади про пережите, про лемківські традиції. Ірина завжди наголошує, що вона — лемкиня, пишається цим.

І коли я прочитала у «Високому Замку» про лемківську художницю Стефанію Русиняк, про те, що її малюнки так оригінально використала дизайнерка Оксана Ющенко, то захотілося зробити моїй подрузі подарунок з лемківськими мотивами, який нагадав би їй малу батьківщину, далеке дитинство…

Пані Галина каже, що сама вона не має відношення до Лемківщини, але через розповіді своєї подруги Ірини Байко загорілася історією, культурою цього краю. — Я не раз їздила зі своєю сусідкою на тематичні культурно-мистецькі заходи лемків. Так прой нялася всім цим, що мене тепер теж почасти можна вважати лемкинею. — Як думаєте, ваш подарунок Ірині Байко сподобається?- Я впевнена у цьому! Розповім подрузі про лемківську художницю Стефанію Русиняк та її роботи. Зібрала багато інформації про цю самобутню мисткиню…

Про несподівану «подорож» авторського фартуха-сарафана з Бережан до Рима кореспондент «Високого Замку» поспілкувався і з дизайнеркою Оксаною Ющенко.

— Моя замовниця зі Львова хотіла подарувати представниці родини Байко щось автентичне, «дуже українське». Через свою подругу Марію Шрамко, теж художницю, яка їхала до Львова, я передала їй свою роботу. Думаю, людині, для якої призначено цей подарунок, моя робота буде приємністю… Як ми дізналися згодом, одна з високохудожніх речей, виготовлена з конопляного полотна, буде прикрашати і помешкання британця Даррена Ферредея. — До нас у Бережани часто приїжджають британські волонтери Ден і Даррен, — розповідає пані Оксана. — Дуже багато допомагають Україні під час війни. Якось під час екскурсії нашим містом (родина Даррена — з Бережанщини) іноземці побачили і вподобали собі мої ексклюзивні фартухи з вкрапленням картин Стефанії Русиняк. Даррен замовив одну таку роботу для своєї мами, яка живе в Англії. Але на той момент вподобаний фартух уже купили, зайвого не було, тому довелося дошити ще один.

У нову роботу я вставила вишивку «низинкою» на тонесенькому полотні (тепер рідко хто так вишиває). Цю рідкісну старовинну вишивку залишила бабуся мого чоловіка, вона жила у Карпатах… Рада, що моїми речами, які доносять сучасникам унікальну культуру нашого народу, будуть милуватися тепер і в Італії, і у Британії…