Котик без двох лапок потрапив у добрі молоді руки

БІЛЬШЕ про цю, сповнену драматизму і водночас щирої любові і тепла історію про «брата нашого меншого» дізнаєтеся з уст самого Юрія.
 — Моя Поліна підписана на сторінку «Домівки Врятованих Тварин» у соцмережах. Часто цікавилася, які котики туди потрапляють, бо ми хотіли одного з них мати у себе вдома. Аж раптом звернули увагу на хлопчика сумної долі. Цього «безгоспного» котика на вулиці підгодовувала одна жіночка. Якось вона побачила його всього побитого, із переламаними лапками (можливо, потрапив у капкан). Зателефонувала у «Домівку» — тваринку забрали туди, прооперували. На жаль, передні лапки врятувати було неможливо, тому їх ампутували.

Нам стало дуже сумно за цього кота — він такий же, як інші, йому теж потрібна любов, сім'я, яка його доглядала б. Тому після консультацій волонтерів «Домівки» взяли мурчика до себе…

Котика його молоді опікуни назвали Тірексом (скорочена назва тиранозавра Рекса, у якого були крихітні передні лапи, найменші серед усіх динозаврів. Його називають королем усіх динозаврів пізнього крейдяного періоду, жив 70 млн років тому).

— Чому для котика обрали назву цієї прадавньої істоти? — цікавимося у Юрія.

— Бо він — без передніх лапок. І коли піднімається, стоїть на задніх, то трішки нагадує такого собі тиранозаврика… Я позитивно поставився до ідеї Поліни взяти котика до нас. І сказав про високу відповідальність за зроблений крок, адже цей кіт — не звичайний, у нього особливі потреби, тому за ним потрібен буде зовсім інший догляд. Крім усього іншого, він ще й вуличний. Тірекса треба буде привчити до всього домашнього.

Йому треба дати зрозуміти, що його люблять навіть таким, яким він є - щоб нас не боявся. І ми над цим працюємо.
Тірекс живе у Юри і Поліни уже два місяці. Точніше, приживається. Бо, за словами господаря, не до кінця розуміє, як це бути домашнім котом. Скажімо, не знає, що таке лоток-туалет, яке його призначення, тому за звичкою «ходить до вітру» туди, де йому зручніше у той чи інший момент.

Лежанок у Тірекса кілька: м’якенька подушечка, де любить спати, коробка, де може заховатися від Юрія і Поліни.

— Мені дуже смішно від того, як наш котик ходить у туалет, — каже господар. — Робить це панічно. Щоразу, коли береш Тірекса на руки, губишся і тримаєш довше ніж 30 секунд, а він ще не зробив свою делікатну справу — то починає пісяти. Над цим його «недоліком» ми працюємо із поведінковим ветеринаром. І вже бачимо прогрес. Загалом це дуже милий, класний котик, який дає любитися.

Оскільки Тірекс походить з вулиці, то їсть усе, що йому подають. Але в основному Юрій з Поліною дають своєму пухнастикові сухий корм, дозуючи його під вагу тіла. Раз на два дні пропонують ще й корм вологий. Балують також всякими кремовими смаколиками. Видатки чималенькі (2−3тисячі гривень на місяць) — але чого не зробиш задля свого красунчика!

— Чи відчуває Тірекс дискомфорт від того, що не має лапок?

— Так, — каже Юрій Лагойда. — Він досі пробує на «них» спиратися, коли ходить. Виглядає так, що спочатку ніби іде на задніх лапках, потім поступово падає наперед і пробує ходити своїми обрубками. Тобто тим місцем, де у нього залишився кусок плеча. Пробує ступати цією частиною, від цього у нього мозолі. Ми намагаємося якось цю проблему вирішувати. Думаємо про протези для Тірекса. Ще не дуже глибоко досліджували це питання, ще нікуди свого кота не возили, але знаємо: таке роблять. Нам рекомендували звернутися у Києві до клініки, де на 3D-принтері друкують кістки. Потім якось їх з'єднують, і виходять якісні біонічні лапки. Перш ніж взятися за це, треба, щоб Тірекс повністю став нашим другом. Я з кожним тижнем бачу поступ, він стає все більш милим до нас. Ми приходимо — він лягає на спинку, показує животик, треться об нас. Проявляє свою любов.

Колись вуличний Тірекс вивчає кімнатні звуки. Вслухається у телевізор — йому цікаво, що там відбувається, пробує подивитися на екран…
Ми запитали, чи не робить безладу Тірекс, коли його господарів немає вдома.

— Ні, догори дриґом він перевертає все, коли ми спимо, — з усмішкою каже наш співрозмовник.

На вулицю Тірекса Юрій і Поліна поки що не виносять. Можливо, ще зарано — не хочуть, щоб йому на згадку прийшла та дворова драма, внаслідок якої він тепер ходить лише на двох лапках…