У Бережанському замку можна побачити привид закоханої панночки

У підземеллі п’ятсотлітнього замку Бережан майстер «оживив» романтичну легенду про велике, але нещасливе кохання незаможного художника до красуні Софії, доньки колишнього власника цієї фортеці Адама Синявського. Через заборонену любов (бо як це бідака посмів претендувати на руку панночки?) вельможа ув’язнив юного митця…

Містика у кам’яному підземеллі

Імерсивна (така, що повністю або частково занурює глядача у віртуальний світ) експозиція Олега Шупляка вражає, є унікальною. Той, що переглянув її, довго не може позбутися відчуття, ніби щойно подорожував через віки, торкнувся чогось містичного і світлого.

«Для розігріву», перед тим, як наживо побачити привида, відвідувачам Бережанського замку пропонують переглянути створений художником двохвилинний анімаційний фільм «В'язень серця». Перед нами кадри середньовічної твердині. Звучить одна з романтичних пригод, що відбувалися у ній:

«Кажуть, у давні часи у стінах Бережанського замку жив і творив юний місцевий маляр. Його талант був таким незвичайним, що господар замку — пан Адам Синявський — доручив йому намалювати портрет улюбленої дочки Софії. Під час роботи сталося диво: між художником і Софією спалахнуло справжнє кохання — і закохані наважилися на втечу. Але спроба виявилася невдалою. Ув’язнений художник просив лише одного — дозволу малювати портрет коханої у темниці. Люди кажуть: душа Софії досі повертається до підземель Бережанського замку, щоб визволити „в'язня серця“ й у вічності знову поєднатися зі своїм першим і найщирішим коханням…»

Після перегляду цього захопливого «мультика» відвідувачі спускаються у підземелля замку. Під кам’яним склепінням блимає магічне «камерне» світло, долинають містичні звуки. За ґратами у сутінках бачимо схилену постать невільника у лахмітті, перед ним — мольберт із портретом коханої Софії. Здається, блиск її очей зігріває душу опечаленого розлукою маляра…

Наступна локація — темний грот. У ньому, наче марево, виринає фігура у білому, немовби кружляє у весільному танці — відвідувачі пізнають у ній панночку Софію. Її образ, страждання і надія тепер наочно живуть серед цих стародавніх мурів…

Це видіння не лякає людей…

— Я надихнувся однією з багатьох легенд Бережанського замку, — розповів кореспондентові «Високого Замку» Олег Шупляк. — Постало питання, як її візуалізувати, подати максимально захопливо. Не хотів, щоб підземелля виглядало на «кімнату тортур» — зараз світ і так повний жахливих подій. Треба було донести оцю загадковість замку, частинку його романтики, настрій. Ідеться про історію кохання, тому наш привид не злий, він не чіпляється до людей, не лякає їх. Ми відчуваємо тут душі закоханих. Одна хоче визволити з темниці іншу. Такі собі бережанські Ромео і Джульєтта. Чому б і ні?

Ще не так давно підземелля, де ожила ця легенда, було все у руїнах, засипане землею, захаращене сміттям. Олег Шупляк запропонував керівниці Державного історико-архітектурного заповідника у Бережанах Ірині Мигович створити тут «містичну» туристичну локацію. Ідею підтримали. Розроблений Олегом проєкт Український культурний фонд схвалив, виділив грант.

За роботу взялися ще до надходження коштів. З допомогою благодійного фонду «Покрова», колективу ДІАЗУ, львівського реставратора Сергія Сірого очистили підземелля, виконали протиаварійні роботи, облагородили його — і воно стало дуже нагадувати інтер'єр замку часів Синявських. А далі свою справу зробив Олег Шупляк. Його інсталяції і створюють містично-загадкову атмосферу, яка панувала у XVI-XVIII століттях. Для цього потрібні були не тільки пензель, фарби, а й музичні динаміки, прожектори, відеопаратура, димомашина. І талант автора.

— Як керівник проєкту я не намагався втручатися у цей інтер'єр, історичний простір, — згадує художник. —  Навпаки, прагнув його підсилити — інсталяціями, світлом, звуковими ефектами. Коли тепер збоку спостерігаю за відвідувачами, бачу, що вони переживають ті емоції, на які я очікував. Неподалік обладнано камін, біля якого можна ще раз порозмірковувати над побаченим…

У маленьких Бережанах є те, чим мало хто може похвалитися, — підвалини історії у прямому і переносному сенсах.