«Психологи скеровують до мене на фотосесію своїх клієнток як на терапію»

— Я — уродженка Сокаля. Це шахтарське місто, у часи мого дитинства там навіть творчих гуртків не було, — згадує Юлія Плетінка (на фото).

— Після школи вступила у Львові у торгово-економічний інститут. Вчилася на економіста, хоча мріяла бути психологом… Після інституту три роки працювала економічним аналітиком на Львівському автобусному заводі. Вийшла заміж і пішла у декрет. У декреті почала цікавитися фотографією. Батьки подарували цифрову «мильничку». Фотографувала квіти… Почала створювати фотонатюрморти. Коли йшла з дитиною на прогулянку, наприклад, рвала квіти, купувала фрукти… Навчилася бачити світло, колір, кадр, вибудовувати композицію. Після народження двійні у мене погіршилося здоров’я.

Доньки народилися недоношеними і потребували багато уваги. На руках було троє малих дітей. У мене — постійна втома, виснаження, тривожність… Почала займатися йогою, медитацією… Камери до рук не брала. Коли діти підросли, мій стан покращився, повернулась до свого хобі. Почався ковід. Зробила пост у Фейсбуці, поставила мінімальну ціну на фотосесію, взяла камеру і пішла на зйомку. Приходили на фотосесії переважно жінки.

Згодом з’явилася тема жіночого тіла. Я була на порозі 40-річчя: це криза середнього віку, коли переосмислюєш своє життя… Якось запропонувала одній із подруг зробити відверту фотосесію. Вона погодилася. Це була фотосесія у звичайній сихівській квартирі. Фотографувала її у білизні… Потім вона мене фотографувала. Відчула, що це непросто — зніматися у відвертих фотосесіях…

— Запитуєш жінок, яку фотосесію хочуть, чи сама їм щось пропонуєш?

— Ідеї народжуються під час спілкування. Ініціюю попередню зустріч, і запитую, якою хочуть себе побачити? Наприклад, жінка каже: «Хочу побачити себе сексуальною: провокативною і яскравою!».

Хтось бачить себе ніжною, вразливою та чутливою… Тоді розумію, яку атмосферу маю створити під час зйомки, щоб жінка відчула цей стан. Для цього обираємо одяг (білизну), аксесуари, відповідну фотостудію. Є психологи, які скеровують до мене на фотосесію своїх клієнток як на терапію. Є серед моїх клієнток писихотерапевтка, яка за рік приходила до мене вісім разів! Пояснювала, що такі фотосесії дають їй можливість перезавантажитися. Слово, яке найчастіше говорю на фотосесіях, «Дихай!». Часто клієнтки, коли наводжу на них фотокамеру, — ніби «одягають маску» і «кам'яніють», втрачають контакт зі своїм тілом. З’являється відсторонений погляд, дихання зупиняється. Особливо, коли це фото у жанрі ню, коли людина роздягається… Тому до повного роздягання часом з першого разу не доходимо… Щоб фото вийшло гарним, жінка має бути присутньою та розслабленою! Кажу клієнткам: «Наше завдання — не фото, а щоб ти кайфонула!».

Якось надіслала фото своїй клієнтці, а вона каже: «Як ти це робиш? Я у дзеркалі бачу тільки целюліт». А я навіть фотошопу не використовувала. Шкіру не вигладжувала. Лише з кольорами «побавилася». Жінки навчилися дивитися на себе критичним поглядом. А ще є нав’язані суспільством стандарти: жінка має бути красивою, чоловік — - успішним! Я теж мала критичний погляд на себе, на своє тіло. Довго не наважувалася сама фотографуватися оголеною. Але з часом зрозуміла, що треба себе любити! Якщо хочемо побачити недосконалості, побачимо. Якщо хочемо побачити красу, побачимо красу.

До мене на фотосесію приходила жінка, яка дізналася, що у неї рак грудей. Вона ще не знала, яке лікування її чекає, чи вдасться їй зберегти груди. Я старалася, щоб під час зйомки вона прожила усі свої емоції, а не тікала від них. Були сльози, сум… Я у кадрах нічого не прикрашала.

— Приходили на відверту фотосесію чоловіки?

— Було декілька розмов з чоловіками про ню-фотосесію, але жоден наразі не дійшов… У мене була одна парна зйомка, я фотографувала чоловіка і жінку майже повністю оголеними. Це мої друзі.

— Як не перейти кордонів, щоб світлини не виглядали вульгарними?

— Коли починала фотографувати, найбільше боялася не перейти межу. І зараз цього боюся. А ще важливо, щоб світлини були об'єктивними (з їх неідеальностями), а не глянцевими. Нещодавно один художник сказав мені: «Коли я бачу твої роботи, у мене підіймається повага до жінки». А потім додав: «Окрім всього решта, що підіймається…».

Для мене такий відгук цінний, розумію, що мені вдається цю межу не переходити. І показувати красу жіночого тіла у будьякому віці. Поза стандартами і рамками тіло може бути красивим. До речі, існує думка, що пік жіночої сексуальності - 41 рік, а чоловічої - 33 роки… Цілком можливо, через цей «розрив» подружні пари часто розлучаються.

— Що є твоєю «родзинкою»? Чим твої роботи відрізняються від інших?

— Часто про мої світлини кажуть: «О, «плетінкові руки…» (усміхається. — Авт.). Я люблю фотографувати руки, щоб вони були красивими у кадрі. Обличчя не видно. Роблю акцент на руках. Часто жінки на моїх світлинах із заплющеними очима. Мене якось запитували про це, відповіла: «Коли жінці добре, вона заплющує очі».