Співають «вуд-вуд», тому й старожили називають їх «водвудами»

Михайло Липневий
- 13.08.2025, 13:00
- 186

«Дитсадок» із п’яти юних одудів розташувався на дні старої металевої бочки на одній із закинутих дач неподалік Херсона. Дача ця на мальовничому острівці Дніпра. Через війну люди рідко з’являлися тут, не турбували птахів, і вони, у прямому та переносному значеннях, встигли «опіритися», майже готові до самостійного життя

Одуди, ці гарні птахи із помаранчевими гребінцями-ірокеза ми на голові - вкрай обережні, лякливі. Побачити їх так близько і у такій великій компанії - велика удача для натуралістів.

Добре, що цих екзотів у нас стає більше. Крім естетичної насолоди, вони приносять нам і чималу практичну користь.

Алла Остапчук, якій ця світлина дуже сподобалася, зазначає: «Одуди — „санітарні“ птахи, багато шкідників з ґрунту видовбують. Наші помічники на городі і у саду».

Своєю чергою, Тетяна Карпієнко, яка живе за кордоном, пояснила, що італійці називають одуда лупупою.

А я пригадую далеке дитинство — літо, луки, сіножаті. І одудів, які маленькими феєрверка ми перелітали з місця на місце у цьому земному раю у пошуках трофеїв, видаючи при цьому приємні звуки «вуд-вуд». Через це старші люди у нашому селі називали їх «водвудами». Чимало з них носило таке «пташине» прізвище — Водвуд.