Там, де дух молитви панує
Сьогодні, коли Україна кривавить, коли так багато горя і випробувань на голови українців звалилося, мільйони наших братів та сестер, опинившись у надскладній життєвій ситуації, потребують матеріальної і, що не менш важливо, духовної підтримки
Як допомогти тим, хто, відчувши на собі та своїх рідних страхіття війни, втрачають інтерес до життя? Майже не усміхаються, рідко радіють, частенько у відчай впадають.
Аби допомогти таким людям трішки «оговтатись», повернути собі внутрішню рівновагу, управління туризму та курортів Львівської обласної військової адміністрації ініціювало проєкт «Терапія мандрами».
Йдеться про ініціативу, яка, як зазначають самі ж організатори доброї справи, передбачає екскурсійні мандрівки для українців, які взяли участь у бойових діях, давали відсіч нашому ворогу. Деякі з них, повернувшись на фронт після поранень та реабілітації, продовжують свою рятункову місію. Із зброєю в руках боронять рідну землю. Однієї з умов таких мандрівок є і залучення членів сімей наших військових, як це недавно було в Дрогобичі, до участі в організованому відпочинку, емоційній релаксації його учасників.
Як розповіли нам в управлінні культури та розвитку туризму Дрогобицької міськради, яке, долучившись до участі у реалізації проекту «Терапія мандрами», подбало про недавній прийом невеличкої делегації, до складу якої наші захисники, захисниці та члени їх сімей увійшли, у місті Котермака для гостей туристичну екскурсію організували. Вони мали можливість ознайомитись з головними містами культурними пам’ятками та духовними скарбами міста та краю. Як місто, що багато століть тому виникло внаслідок видобутку солі, і де дотепер збереглося чимало з того, що свідченнями історії прийнято називати, стародавній Дрогобич не просто сподобався. Правдиве здивування, захоплення викликав.
Найбільше — церква Святого Юра. Саме тут, в одній із найдавніших сакральних пам’яток України, захисники України та члени їхніх родин, на власні очі побачили те, чим славиться ця унікальна пам’ятка дерев’яної архітектури XV-XVIІ. У храмі, який до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО увійшов, особливий дух відчувається.
Молитва тут не тільки розраджує, а й підносить. Сили повертає, заспокоює. Це знають всі, хто тут бодай раз побував, у молитовному зверненні до Неба апелював. Знають тепер і недавні гості, наші захисники та члени їхніх родин.