«Повстанське танго» Ольга Ільків написала у 1944 році. На 100-літньому ювілеї сказала, що гасло залишається те саме — «Воля або смерть»

П’ять років тому я йшла на інтерв'ю до легендарної зв’язкової головного командира УПА Романа Шухевича — Ольги Ільків, якій 21 червня 2020 року виповнилося 100 років, і страшенно хвилювалася. Ця тендітна жінка ще за життя стала легендою. Зв’язкова «Роксоляна» була провідницею жіночої мережі ОУН на Львівщині… Попри поважний вік, жінка мала світлий розум, але, на жаль, втратила зір. Я пообіцяла, що довго її не затримаю, але пані Ольга, поспілкувавшись зі мною перші 10 хвилин, змінила своє рішення: «У тебе приємний голос. Все тобі розкажу, але ти мене не перебивай». І розмова затягнулася на дві години…

Ольга Ільків розповідала про все так, ніби події відбувалися вчора, — і про те, як потрапила до лап ка­дебістів, і про «Владімірскій і Алєксан­дровскій централи», в яких їй совєти при­судили відсидіти 25 років, і про те, що у в’язницях її рятували вірші та безмежна любов до України…

Серце легендарної львів'янки зупини­лося на 102-му році життя (Ольга Ільків відійшла 5 грудня 2022 року. — Г. Я.).

Український співак, соліст Львівської національної філармонії Орест Цим­бала, який одним з перших «записав» до свого репертуару «Повстанське тан­го» авторства Ольги Ільків, майже цілий рік виношував ідею, як краще відзначити 105-ліття зв’язкової Ольги Ільків.

І створив культурно-мистецький проєкт «Повстанське танго — пісні нашої сили». До участі у проєкті запросив співачку, гро­мадську діячку, депутата Верховної Ради Софію Федину та Академічний ансамбль філармонії «Високий Замок».

На «Повстанському танго» не було віль­них місць. Окрім глядачів поважного віку, було багато молоді. Серед них — внучка і правнучки легендарної зв’язкової, а та­кож син Володимир, який опікувався ма­мою до останнього її подиху.

Не лише стрілецькі, повстанські та пластові пісні звучали того вечора. Бо «піснями сили» давно стали твори, які на­писав легендарний Володимир Івасюк. Серед глядачів була і рідна сестра вели­кого пісняра, патріота України — Галина Івасюк.

— Для мене велика честь співати пісні авторства Ольги Ільків, — сказала журна­лістці «ВЗ» Софія Федина. — У моєму ре­пертуарі є багато повстанських пісень. Я товаришувала зі світлої пам’яті Юрієм Шухевичем. Те, про що писала Ольга Іль­ків, чим вона жила, для мене було і є ак­туальним. Часом кажуть, це — неформат, але саме у час боротьби за Україну наше повстанське, січове, бойове — це найваж­ливіше, що може бути. Сьогодні буду спі­вати пісні не лише Ольги Ільків, а й твори Володимира Івасюка, Ростислава Брату­ня. Для мене це логічний ряд однієї істо­рії, коли і через пісню люди боролися за майбутнє держави. Наголошую на своїх концертах, що люди, особливо повстан­ці, боролися, коли не було жодного шансу на державу. А сьогодні держава є, зокре­ма завдяки їм. Маємо державу втримати, зберегти, зробити її успішною. Своє «По­встанське танго» Ольга Ільків написала у 1944 році, коли їй було 24 роки. На своє­му 100-літньому ювілеї вона сказала, що гасло залишається те ж саме — «Воля або смерть».

До розмови долучився організатор проєкту «Повстанське танго — пісні нашої сили» співак Орест Цимбала.

— Повстанські, стрілецькі пісні - це піс­ні нашої сили, — каже пан Орест. — Софія Федина дає їм друге життя. Ці пісні свого часу співав Назарій Яремчук. Це пісні, які написав Богдан Весоловський, «Прийде ще час», до прикладу. Це «Червона рута» великого Володимира Івасюка. Ми гово­римо про позитив, радість творчості, віру у майбутнє України та про нашу перемогу.

Цьогоріч відзначаємо 110-ліття збройної боротьби Січових стрільців. Зараз іде боротьба жорстока, але у нас іншого шля­ху нема. Пісня — це велика сила, політика, люди, які приходять на такі концерти, як сьогодні у філармонії, отримують катар­сис. Це свого роду арттерапія. Пригадую, коли ми запитали на 100-літньому юві­леї в Ольги Ільків про її секрет довголіття, вона відповіла: «Любов до пісні, любов до України та любов до Бога».