Із пташкою на плечі

— Скажу — не повіриш! — розпочав Микола Іва­нович. — Зранку пішов я до стодоли набрати сіна, щоб годувати худобу. А тут, не знати звідкіля, на плече мені сіла якась пташка. Гарна така, рухли­ва. Раз за разом присідає і щось радісно цвірінь­кає. Відлетіла убік, а через кілька секунд знову приземлилася на мій піджак — і далі співає. Зна­єш: всякого у своєму житті я передивився, а от та­кого дива не бачив…

Пан Микола розповів, що як тільки обійшов своє господарство, відразу пішов до хати по­ділитися новиною з дружиною. Вона весь віль­ний час проводить біля книжок, то, може, знає, що означає ця подія. Пані Тетяна полистала ста­рі сонники і каже: «То знак, що скоро у нас будуть гості!».

— А десь через пів години після тієї розмови, — продовжує сусід, — задзеленчав мій телефон. Дивлюся: на моніторі - номер сина. Зраділи, бо кілька днів підряд не телефонував, був на бойово­му завданні. Вмикаю динамік, щоб моя Таня чула голос Гриця. А він запитує: «Тату, а ключі від нашої квартири у тому самому місці?». «А тобі вони наві­що, — ти ж на Херсонщині?». І чуємо: «Та ні, я вже під'їжджаю додому! Мені відпустку дали…»

Батьки втішилися. У пані Тетяни не знати куди подівся підвищений тиск… Згодом з‘ясувалося: артилерійський розрахунок, яким командував «Арахіс», точними пострілами вразив командний пункт окупантів і великий склад з боєприпасами. На радощах комбат дав Грицеві десять днів пере­починку.

Пані Тетяна щодня вслухається у новини. І що­ранку запитує чоловіка: чи, бува, знову не прилі­тала до нього його пташка?