«Тайна вечеря» в обмін на дрони
Відомий іконописець Лев Скоп міняє образи на безпілотники
На цього талановитого художника з нетерпінням чекають на фронті українські воїни. Для них він не просто заїжджий гість, а дуже бажаний гість, друг, підтримка, товариш і навіть свого роду духовний наставник. Бо хлопці і дівчата, які боронять нашу землю, люблять поспілкуватися з мудрим Левом Скопом, а також отримати у подарунок ікону, бо ж везе на фронт по 50−100 ікон, а й послухати гарну пісню, яку заспіває митець під власний акомпанемент на гітарі. Кожну вільну хвилину митець на фронті малює. Ні, не на папері чи полотні, а на дошках з ящиків від набоїв, які для нього відкладають наші захисники.
Лев Скоп ще на Майдані робив виставки. Машини — побиті, хлопцям треба було допомогти.
«Я ж пройшов Майдан від початку і до кінця. Коли почалася війна, малював ікони, продавав їх, а за виручені гроші купували бронежилети, тепловізори та техніку», — каже митець.
А потім повністю присвятив себе волонтерству: свої роботи виставляє на аукціони, а гроші перераховує на потреби важкохворих і бійців. Після початку повномасштабної агресії росії Лев Скоп почав малювати ще більше — свої неймовірні роботи віддає на аукціони.
На виручені кошти волонтери купують усе необхідне для ЗСУ.
А цього разу Левко Скоп вигадав новий спосіб допомоги нашим захисникам, і оголосив у соцмережах, що готовий віддавати свої малярські роботи в обмін на коптери, тобто на дрони.
— Я зараз у Краматорську, — відповів Лев Скоп мені у слухавку. — От сиджу і малюю нову ікону, бо потреба є велика. До нашого Тараса Лужецького зателефонував один чоловік і сказав, що хоче купити у мене ікону. Та я ж не проти. Скільки прошу? Якщо ікона невелика — один коптер (дрон), якщо більша — то два. Я грошей не потребую — чоловік купляє безпілотник, який йде відразу ж на фронт, а я даю йому за це ікону. Ось такий бартер. Та я готовий малювати цілодобово, аби тільки більше безпілотників дісталося нашим хлопцям. Ось і зараз чоловік забрав «Тайну вечерю», і два дрони вже полетіли.
— Але ж ви зупиняєтеся не лише в одному місці…
— Та де ж на одному! І до 3-ї штурмової, і до 5-ї штурмової, і до 80-ки їздимо. І всім веземо гостинці. Комусь коптери, а комусь пригнали бус, кошти на який зібрала громада Дрогобицького району. Ми виїхали двома екіпажами — я і отець Василь Полянко, який їздить на фронт з 2014-го, однією машиною у Краматорськ, інші члени нашої команди — на Сумщину.
