Барсик добре сторожує хату й ловить змій

Не перший рік на хазяйстві сім'ї Нараївських живе напівлайка Барсик. Свої сторожові функції він виконує справно: непоміченим на обійстя не зайде ніхто із сусідів, так само, як чужий кіт чи пес. А от на домашніх тваринок не гарчить, навіть якщо вони вештаються перед самим його носом. Крім того, розважає домашню дітвору. А недавно у цьому собаці випадково розпізнали інші позитивні якості.

У ці дні господарі збирають малину, яка росте на плантації біля сватів за три кілометри від села. Зазвичай беруть зі собою у багажник машини і Барсика — нехай розважиться, ну, не вічно ж йому сидіти на ланцюгу!

Опинившись на волі, пес кілька хвилин намотував кола довкола хати, радісно вищав, підстрибував, намагаючись лизнути своїх добродійників. А потім, коли його господарі з луб’янками пішли збирати ягоди, і собі взявся туди-сюди прочісувати малинові ряди.
За якихось пів години Барсик, залізши у кущі, став тривожно скавуліти. Щось його непокоїло там. Спочатку малинники не зважали на це, але коли собака почав голосно гавкати, немовби прикликаючи до себе когось, пішли на ті його сигнали. Тривога була недаремною: із малин, де вовтузився Барсик, ґазда витягнув товстого, майже метрового вужа. Посередині його довгого тіла було значне потовщення. І збирачі малин зрозуміли, що вуж недавно підстеріг мишу і пообідав нею. Ну, а Барсик «запросив» подивитися на цього плазуна.

Молодий господар обережно взяв вужа на руки, переніс через потічок і випустив у гущавину ліщини. А Барсик радісно бігав біля пана Степана, немовби вимагаючи похвали за свою знахідку…

Кілька тижнів перед тим була схожа, але більш драматична подія. Коли ґазда господарювали у полі, в їхню, розігріту на сонці машину, залізла… гадюка. Ці створіння, як відомо, люблять тепло. Не підозрюючи нічого поганого, господиня після закінчення роботи сіла за кермо і поїхала додому. Увімкнула порохотяг, прибрала ним свій легковик. І пішла до хати. Надворі у цей час бавилася її п’ятирічна донечка — спускалася з гірки на велосипеді. Як тільки вона пригальмувала, побачила перед собою біля «Фольксвагена» якийсь чорний клубочок. Несподівано він розмотався, і на дівчинку спрямувала свій погляд… гадюка із висунутим язичком.

Маленька з переляку закричала. На той крик з хати вибіг тато. А гадюка тим часом швидко поповзла у густу кропиву…

Знайти її допоміг Барсик, якого відв'язали від припону. Він кинувся у хащі і влаштував двобій з гадиною. Змія кілька разів кусала собаку, він скавчав, але і далі наступав на непрошену гостю, аж поки не прогнав її у верболози.

Кілька днів Барсик лежав біля своєї будки і жалібно скавулів — від гадючих укусів його шия сильно спухла. Барсикові дали води — хлептав її багато. Ветлікарі порадили, чим лікувати собаку, і невдовзі він одужав.

Тепер, коли наші знайомі вирушають на природу — працювати чи відпочивати — неодмінно беруть зі собою Барсика. Лише в його присутності почуваються у безпеці. Ніяка змія їм тепер не страшна.