У 82 — на пенсію? Ні, на роботу!

Пані Віру знає чи не кожен мешканець Винник. Вона багато років працює на місцевій пошті, приносить у домівки винниківців листи, газети, журнали й пенсії.

Нещодавно пані Вірі «стукну­ло» 82 роки. Здавалось би, глибо­ко пенсійний вік, давно час відпочи­вати. Але ні! Жінка досі працює, бо дуже любить свою роботу. Така ро­бота, каже, в радість. Хоча згадує і прикрі випадки, які з нею трапляли­ся. Декілька разів на неї накидалися розлючені собаки, яких безвідпові­дальні господарі забули прив’язати. Одного разу місцеві пияки відібрали у неї її сумочку з грішми для виплати пенсій. Та, на щастя, саме в цю мить на шляху поштарки зустрілися й до­брі люди, які наздогнали грабіжни­ків і повернули всі гроші!

Пані Віра мешкає у Винниках із 1963 року. Виховала двох синів, до­чекалася внуків і правнуків.

Усі її вісімдесят два роки проле­тіли у клопотах і проблемах, немов одна мить.

Народилася й виросла у селі Лугах, що на Стрийщині. Батько Олексій і мама Анастасія вихова­ли восьмеро дітей. Згадує воєнне лихоліття. Під час війни на їхньо­му подвір‘ї стояли німецькі вояки. А поселилися ці окупанти в їхній про­сторій хаті. Німецькі кухарі готували харчі на їхньому подвір‘ї для всього гарнізону. Для цього брали курей, гусей і качок у господарів, не пита­ючи дозволу. Заради своєї безпе­ки німці завжди сідали до столу ра­зом із їхньою сім‘єю.

А скільки страху родина пані Віри пережила, коли у величезний казан із їжею для німецьких солдатів по­трапила… мишка! Німці провели ціле розслідування, бо гадали, що це диверсія (так у казан могла б по­трапити й отрута). З‘ясувалося, що тваринка потрапила туди з дерева, під яким стояв казан із харчами. А коли в родині пані Віри з‘явилася ще одна дитина, то німці самі ор­ганізували хрестини із запальними танцями! Незважаючи на війну, хо­лоді і голод, люди й під час війни хо­тіли хоча б трішки свята.

Коли прийшли в їхнє село біль­шовики, почалися депортації, ре­пресії, вбивства. Людей вивозили на Сибір.

… Нині з початком повномасш­табного вторгнення росії в Україну великий будинок пані Віри заполо­нили біженці з Краматорська та Ма­ріуполя. Родина в неї велика, жили її родичі й у згаданих містах. У важ­кій біді вони й їхні рідні знайшли на­дійний прихисток у пані Віри Голіян.