Як лісовий кабан від браги захмелів…

Хочете вірте, хочете — ні, але цю неймовірну, комічну за своїм розвитком історію я почув кілька днів тому від вельми поважного чоловіка у Новому Роздолі, якому звик довіряти. Тож хочу, щоб почули її і ви.

Було це ще у ті часи, коли робити домашню горілку вважалося великим криміналом. Самогонників прирівнювали до ворогів радянської влади, позаяк своїм ремеслом начебто завдавали удару будівництву комунізму, підривали основи тодішньої держави… Аби викорінити це зло, міліція із дружинниками, представниками громадськості проводила облави по селах, винуватців «пісочили» у газетах, над ними влаштовували відкриті суди.

Коли черговий такий рейд проводили в одному з галицьких сіл, про це місцеві інформатори дали знати фірману Василю, який саме у своїй домашній гуральні розклав відповідну апаратуру. Аби його не спіймали на гарячому, господар швиденько запряг коней, повантажив на підводу виварку з брагою, бочку-охолоджувач, змійовик — і подався до лісу. У далекому урочищі сховав усе це «добро», прикрив його галуззям.

Наступного дня, коли облавники, не знайшовши нічого підозрілого, покинули село, пан Василь вирішив забрати з лісу свої пожитки.

Яким же було його здивування, коли баняк виявився перекинутим, а від розчини, з якої готувався вигнати шнапс, не залишилося й сліду. Не знати яким чином, схованку самогонника «розсекретив» молодий дикий кабан. Уловивши своїм гострим нюхом приємний запах дріжджів, він рилом скинув кришку з виварки — і спожив всю енергетичну рідину в ній. Невдовзі закваска свою справу зробила: кабан «відрубався», повалився на землю і, знесилений градусами, заснув…

Напівживого вепра і застав біля перевернутого начиння колгоспний фірман. Щоб компенсувати втрати, повантажив нерухомого «пияка» на підводу і поїхав з ним додому, затягнув його на ніч у стодолу. Думав зранку розжитися на свіже сальце.

Але не так сталося, як гадалося. Через кілька годин вепр оклигав і, наляканий перебуванням у незнайомому місці, почав шукати виходу з нього. Поперевертав у стодолі все догори дригом. Урешті-решт виламав у дощаній стіні діру — і через неї вирвався на волю.
Ця пригода стала повчальним уроком і для ґазди, і для його «трофею». Кабан, напевно, більше уже не зазіхав на чуже. А фірман зарікся робити самогонку…