Мурчик спеціалізується не на мишах — на рибі

Коли Надія Михайлівна зі свого прикарпатського села у службових справах їде у далеке відрядження, то не переживає, чим харчуватиметься її улюбленець. Не треба просити сусідів, щоб налили йому у мисочку молока. Віднедавна домашній Котофей, якому від сили рік, навчився добувати собі корм. Полює не на мишей — на рибу…

Перший урок самозабезпечення кіт узяв кілька тижнів тому. Під розлогим виноградом господи­ня накрила своїм робітникам стіл. М’ясне виріши­ла подавати, коли хлопці всядуться за ним. А мис­ку салату з огірків, помідорів і сметани поставила раніше, прикрила її кришкою. А сама пішла на кух­ню готувати інші страви.

Дивенні запахи і привабили Котофея. Поки ні­кого не було поряд, заліз на стіл, відсунув кришку і лапкою почав діставати сметанний соус з миски, а потім — облизувати свою пухнасту «ложку». Так захопився, що не помічав нікого. За цим заняттям і застала кота пані Надія. «Нахлібника» прогнала, а салат довелося готувати інший…

З того часу Котофей зрозумів, яким зручним ін­струментом є його лапка. Одного разу син госпо­дині Петро приніс зі ставка пластмасове відерце з окунцями. Стіни цієї посудини були прозорими, тож було видно, як у воді плавають рибки. Їхня по­ведінка не давала спокою Котофею. Він аж шале­нів, крутився довкола, бігав по колу — і ніяк не міг второпати, як добути трофей. А потім згадав про свій недавній досвід зі сметаною. І запустив лапу у воду. Коли Петро прийшов за своїм трофеєм, його відерце спорожніло наполовину…

Іншого разу Котофей пішов услід за рибалкою на ставок і довго придивлявся, як Петро закидає вудку і знімає з гачка здобич. Кіт не знаходив собі місця. А коли господар зі своїм виловом пішов до­дому, вмостився біля берега і став чекати слушної хвилини. І дочекався. Необачні коропці вирішили поплюскатися на мілині, де вода прогрілася най­більше — там їх і підстеріг хвостатий мисливець.

За останній тиждень Котофей відчутно додав у вазі, шерсть його аж вилискує на сонці. То все ре­зультат його переходу на рибну дієту…