«Ця робота нелегка, але приємна…»

Заснували її торік, коли молода жінка придбала три бджолосім’ї. І так їй сподобалися ті божі комашки, що невдовзі збільшила кіль­кість вуликів. Має намір роз­ширювати господарство й на­далі.

Ентузіастка зазначає: «Бджолина сім’я – це окремий світ, у якому все надзвичайно систематизовано і досконало. Кожна особина виконує свою функцію. Я їх полюбила (хоч маю алергію на вжалення), тому захотіла зайнятися медо­вою справою».

Розташована пасіка напри­кінці села, на обійсті покійної бабусі пані Марії. То дуже ма­льовнича місцина, що чудово підходить для бджіл, оскільки поряд немає шкідливих під­приємств, натомість є ставки, луги, ростуть липові дерева.

Згадане заняття насам­перед вимагає грошових вкладень, адже треба при­дбати бджолосім’ї, вулики, реманент. Та й праця то не­легка, бо доводиться носити корпуси, рамки. Але активно допомагають чоловік і два си­ни-підлітки.

Про своїх крилатих підопіч­них ґаздиня відгукується з не­абиякою любов’ю. Хоча іноді вони бувають агресивними. Однак стається таке, коли ко­маху ненароком придушити чи необачно заглядати до вулика перед дощем. Тому пані Ма­рія намагається зайвий раз не турбувати двокрилок.

Робота на пасіці залежить від пори року. Взимку клопотів менше, хіба необхідно пильну­вати, аби вулики не засипало снігом. Ще ж цієї пори госпо­дарі збивають чи навощують рамки, готуючись до наступ­ного сезону.

«А от навесні та влітку тур­бот суттєво більшає. Щоб впоратися з усім, доводить­ся брати відпустки. Бо то й медозбір, і заміна рамок… Буває, упродовж кількох днів так натрудишся, аж рук-ніг не чуєш. Однак затрачені зусил­ля того варті», – каже жінка.

Першої декади червня ро­дина викачала травневий мед, який надзвичайно пахне квіта­ми. Опісля були взятки з липи та лісових трав. Отримали продукт приємного бурштино­вого кольору.

На черзі – цвіт золотарни­ку, яким багата Самбірщина. Сюди привозять вулики з ін­ших районів та навіть облас­тей.

Мед із пасіки Марії Куль­чицької-Волчко дуже смачний та цілющий, тому має неаби­який попит. Сама ж господиня надає перевагу свіжовикача­ному продукту (незалежно від виду). Особливо смакує він із булкою та молоком.

Родина також має настоян­ку підмору, прополісу, збирає пергу. Всі ці смаколики щодня є на столі, тож допомагають зміцнювати імунітет.

У планах пані Марії – роз­ширення стаціонарної пасіки та розвиток кочової. Тоді ви­возитиме своїх підопічних на луки з золотарником, що роз­кинулися неподалік села Біли­на цього ж району. Але роби­тиме це вже після закінчення війни. Наразі ж багато зусиль та коштів витрачає на волон­терство, забезпечення вій­ськових необхідними речами.