Любов до праці передалася від батька

До сільських буднів вона звикла змалку. Ще школяркою разом зі старшою сестрою возила тачкою гній, перекидала сіно, косила траву, до­їла корову.

Не цуралася такої роботи і ставши дорослою. Хоча працює медсестрою, але має на парафії чимале господар­ство. Зокрема, доглядає курей різних порід, бройлерних качок. Також є на обійсті чотири барани, собаки, кішки.

Багато часу і зусиль вимагає зем­ля. На городі ростуть картопля, огірки, кілька видів салату, перець (солодкий та пекучий). Жінка навіть посадила ба­клажани, що вже сформували плоди. Під сонячними променями дозрівають помідори. Окремі грядки відведено для зеленних культур – базиліку, майорану та інших спецій, які господиня викорис­товує при приготуванні всіляких страв.

Тому клопотів достатньо – доводить­ся регулярно прополювати бур’яни, розпушувати ґрунт, підживлювати та поливати насадження. Не забуває ґаздиня і про квіти, котрі є окрасою подвір’я.

Допомагають пані Ірині всі члени сім’ї – отець Олег, син-дев’ятикласник Дем’ян. Вільної хвилини підсобляє і старший син Борис, який навчається в семінарії.

Водночас літо – сезон закруток. Горо­дину, що рясно вродила, їмость консер­вує на зиму – малосольні, квашені, ма­риновані огірки та помідори тощо. А ще любить власноруч готувати різноманітні модні зараз італійські соуси до макаро­нів. Звісно, їх можна придбати у магази­ні, але свої таки значно смачніші.