Маленькій школярці поїзд... відрізав обидві ніжки

Ця трагедія шокувала усіх, хто чув про неї: у місті Коростені на Житомирщині у перші дні цього навчального року 9-річна Софійка Науменко втратила ноги. Біда сталася, коли намагалася скоротити шлях до школи через залізницю, — пролізаючи під вагоном товарняка, зрозуміла, що поїзд… рушив.

Хотіла швидше добратися до школи

Софійчина мама досі здригається, як чує стук коліс на рейках. Залізниця про­ходить недалеко від дому Науменків. Знову і знову зринають страшні спогади: чийсь дзвінок, що дитина потрапила під поїзд, і лікарняна палата, в якій її малень­ке янголя лежить під простирадлом без ніжок. Паморочилося у голові від поба­ченого, стискалося серце від думки, що тепер тільки починається важка життєва стежка донечки. Лікарі попередили: хви­лювати Софійку не можна, з нею має по­працювати психолог… І обнадіяли: дитя втратило лише ніжки, всі інші органи не зачепило.

— Софійці треба було на другу зміну до школи. Вранці я ходила оформляти доку­менти, що перший чоловік не платить на неї аліменти. Коли повернулися додому, мусила меншу донечку Арінку вклада­ти спати. А Соня захотіла піти до школи трохи раніше, я її провести не змогла, — розповідає жінка. — Ще вона спитала: «А можна, я піду короткою дорогою?». Кажу: «Ні! Або йди на автобус, або по дорозі, в обхід залізниці». Вона попрощалась.

На залізниці саме стояв товарняк з 60 вагонів. Обходити його було далеко. І Соня почимчикувала протоптаною до­рослими стежкою, яка пролягала про­сто під вагонами. Акуратно просунула ранець і полізла під поїзд сама. Аж тут почула скрип коліс — потяг починав свій хід.

Скільки багатотонних вагонів встигло пройтися по дитячих ніжках, одному Бо­гові відомо. Перелякані очевидці одразу викликали «швидку», чим врятували ді­вчинку від смерті, бо ж сталася велика крововтрата. А шокований машиніст по­чав шукати у портфелику, що валявся не­подалік, контакти батьків, і знайшов там номер телефону Софійчиної мами. Голос тремтів, коли повідомляв їй про біду.

Займається танцями на візку

За життя Софії Науменко боролися найкращі спеціалісти України. Спочатку їй допомогу надавали у місцевій лікарні, тоді забрали у столицю в «ОХМАТДИТ». За перші тижні дитина мужньо перене­сла безліч операцій. Ситуацію ускладню­вало те, що одна ніжка ніяк не гоїлася, й медикам постійно доводилося чистити її від гною. Допомогло підключення до спе­ціального апарата, завдяки якому поча­лося загоєння. Стали формуватися культі.

Правильні кукси — головна умова для подальшого протезування. Аби рани до­бре гоїлися й не виникали фантомні болі (наче ниє та частина кінцівки, якої нема), треба багато працювати. Внаслідок три­валої нерухомості починає розвивати­ся слабкість м’язів, тож слід приводити їх у тонус. А ще лікарі наголосили: успіх протезування наполовину залежить від можливостей протеза, а наполовину — від зусиль та настрою хворого: запору­ка успіху — в бадьорості духу.

Оксана не відходить від дитини. Вона старається зробити усе, аби Софійка не почувалася обділеною. Аби з’явилася надія стати на протези, возить її на за­няття — танці на візку. І бачить результат, адже донька світиться радістю, коли чує мелодію та до неї підходить партнерка, щоб разом робити танцювальні «па».

Дуже опікуються цією родиною волон­тери.

— Виготовляти протези планують у ні­мецькій клініці Otto Bock. Сума, потрібна на саме лише протезування Софійки, ся­гає 113 тисяч євро. А загалом з реабіліта­цією, бо ж це теж дуже дорого, потрібно зі­брати 150 000 євро. А ще ж харчування та інші додаткові витрати, що можуть виник­нути і які неможливо наперед прорахувати, — розповідає Тетяна Антончук.

Для сім’ї Софійки така сума непідйом­на.

Знайшла мамі сестру

Допомоги родині чекати нізвідки. Ви­являється, Софійчина мама виховувала­ся у сиротинцях, адже її немовлям поки­нули у пологовому будинку. Оксані все життя ця тема боліла. Коли Софійка тріш­ки підросла, почала розпитувати неньку, чи є у неї тітки та дядьки, дідусь і бабуся. І жінка їй усе розповіла, як є. Дитя настіль­ки перейнялося цим, що наполягло, аби мама написала листа на відому телепере­дачу. Сталося неймовірне — завдяки тому повідомленню Оксана Науменко знайшла свою рідну сестричку Яну, а у Софійки те­пер є тітка та кузина. Тепер вони усі разом дбають про маленьку принцесу і просять допомоги у всіх небайдужих, щоб допомо­гли «купити» дитині нові ніжки.

До речі, допомогти дівчинці зголосили­ся українці, які живуть у Данії. Тамтешня жи­телька Лариса Вейленд разом з Тетяною Антончук керувала групою у соціальній мережі Фейсбук для підтримки Софійки. Коштами допоміг один з данських благодійних фондів. Але їх на протези бракує.

Тим часом маленьку красуню чекав но­вий удар долі. Коли вона після лікуван­ня повернулася додому, вітчим заявив, що інвалід йому… не потрібен. І бідолаш­не дитя разом з мамою залишилося ще й без даху над головою. Але правду кажуть, що світ не без добрих людей. Навколо так усі об’єдналися, на поміч поспішила місь­ка влада — й тепер у Софійки є своє житло. Нині єдина мрія — ніжки!

Аби підтримати бойовий дух дівчин­ки, друзі влаштовують для неї цікаві ак­ції та свята. Нещодавно з нагоди дня її народження відома київська дизайнер та волонтер Марина Вовк створила для Софійки та її мами колекцію одягу, яку по­дарувала після проведення неймовірної фотосесії.

Життя триває!