Як переконати близьку людину піти до лікаря?
Дорослі люди бояться лікарів. Деякі так сильно, що готові швидше померти, ніж відвідати поліклініку. Щоб вони не здійснили своїх намірів, доведеться навчитися і поважати їхню думку, і зрозуміти природу їхніх страхів
Мало хто любить відвідувати медичні установи. Контрольований страх перед кабінетами деяких лікарів, боязнь діагнозів — норма. Привід для занепокоєння з’являється, якщо є готовність терпіти будь-який біль, аби не перетинатися з людьми у білих халатах.
Помітити це небезпечне для життя відхилення у поведінці дуже просто: починається все з принципового ігнорування медоглядів і відмови від професійної допомоги у разі потреби.
Спостерігати, як родич чи друг ігнорує небезпеку, неприпустимо. Однак і прийняти рішення за близьку людину не вдасться.
Щоб довести жертві власних помилок необхідність візиту до лікаря, потрібно зрозуміти її мотивацію та виявити максимальну повагу до її особистості. Це звучить дивно, але саме відсутність тиску і доброзичливе ставлення до «неправильних», але близьких людей, може врятувати їхнє життя.
Причини відмови від медичної допомоги. Людина може як завгодно пояснювати своє небажання записуватися на прийом у поліклініку, але за будь-якою, навіть екзотичною аргументацією, ховатиметься одна-єдина причина — негативний досвід спілкування з лікарями.
Такими можуть бути:
- Важка хвороба і смерть близької людини.
- Візит до хама/шарлатана у білому халаті.
- Особисте знайомство з болючими медичними процедурами, враження від яких затьмарило результат. А також страшний діагноз.
Останнє може бути наслідком неправильної поведінки — відвідування лікаря після того, як захворювання перейшло у важку форму і консервативні методи лікування були б неефективними. У цьому випадку людина буквально ганяється за підтвердженнями свого переконання і потребує екстреної допомоги.
Коли людина з таким досвідом сварить медиків, вона має на увазі цілком конкретних осіб. Намагатися переконати її на словах не треба. Вона це сприйматиме як бажання заступитися за того, хто зробив їй боляче.
Намагатися залякати її страшними наслідками просто неможливо.
Пояснення відмови від медичної допомоги. Прямо заявити про те, що не піде у поліклініку, бо не хоче, доросла людина чомусь соромиться. Вона розробляє складні конструкції, що пояснюють її поведінку. Їй не треба звертатися до медиків за однієї з двох причин:
- ідеальне здоров’я, яке стороннє втручання здатне порушити. Зворотний бік міфу — надто слабке здоров’я, яке страшно комусь довірити;
- смертельне захворювання, яке неможливо побороти жодним відомим людству засобом.
Намагатися зламати усталену картину світу дорослої людини — марна річ і тупиковий шлях у вирішенні проблеми. Самовідчуття — особиста справа кожного, на яке ніхто не сміє зазіхати, тим більше, що аргументів у охочого оскаржити статус хворого або здорового замало. Розв’язавши війну, помічник-невдаха ніколи не зможе відвести близьку людину до лікаря.
Організація візиту до лікаря для того, хто відмовлявся від медичної допомоги. Той, хто хоче організувати для близької людини відвідування лікаря, має ретельно підійти до вибору фахівця. Слід спершу самостійно зустрітися з лікарем, пояснити йому ситуацію, попередити про психологічну проблему майбутнього пацієнта.
Пропозицію відвідати медичний кабінет можна піднести як можливість підтвердити вже сформовану думку про власне здоров’я. Підкріпити ідею слід розповіддю про професіонала. Краще уникати фантастичних історій, описати свій особистий досвід, причому бажано, щоб лікар не виглядав опонентом оповідача, авторитетною особою, що пригнічує волю пацієнтів.
Прийти у поліклініку разом з родичем або другом, якому страшно, — абсолютно нормально. Ненормально — заходити разом з ним у кабінет, намагатися відповідати за пацієнта на питання лікаря, а то й нав’язати фахівцю своє бачення діагнозу. Заважаючи медику працювати, легко спровокувати конфліктну ситуацію, яка стане для хворого підтвердженням того, що приходити сюди не варто.
Показати хворому реальну картину стану його здоров’я, описати можливі варіанти розвитку подій і разом з ним вибудувати програму лікування і реабілітації — завдання лікаря. Він зможе провести необхідну діагностику, тому його слова будуть підтверджені фактами. Грамотний фахівець здатний запропонувати пацієнту кілька варіантів лікування і допомогти йому вибрати оптимальний.
Психологічна підтримка людини, яка відмовляється від медичної допомоги. Наступний час візиту, ліки і програму терапії призначає лікар. Це означає, що ви маєте підтримувати пацієнта-новачка в освоєнні нових форм поведінки. Гіперопіка з боку домочадців здатна сформувати недовіру, а в окремих випадках підірвати довіру до медицини і спровокувати інтерес до антинаукових і небезпечних методів впливу на організм.
Повернутися до неправильних поглядів той, хто вже побував у полоні небезпечних стереотипів, може легко. Відмовлятися від старої манери поведінки складно, новий образ доброго лікаря і відсутність бажання слідувати його рекомендаціям викликають дисонанс, з яким дехто бореться, знову уникаючи медиків.
Зовсім погано, якщо лікар переходить на інше місце роботи або йде на пенсію. У цьому випадку доведеться повторити весь непростий шлях у медустанову заново.