Раніше були порізно, тепер – в одному строю!

Напередодні днів пам’яті і примирення, перемоги у Другій світовій війні  у Києві відбулася непересічна подія — в дружньому колі зустрілися колишні і теперішні фронтовики: ветерани Червоної армії, бійці УПА, а також учасники антитерористичної операції. Сивочолі солдати, яких радянська пропаганда робила ворогами, знайшли спільну мову. Лейтмотив їхньої зустрічі — Україна у нас одна, ми разом за неї проливали кров...

Ще кілька років тому важко було б уявити, що потиснути руки один одному і випити “сто фронтових грамів” можуть обвішаний радянськими медалями  90-річний капітан першого рангу із Запоріжжя Іван Залужний (на фото — справа) і його ровесник – колишній сотенний Української Повстанської Армії з Коломиї Мирослав Симчич (зліва). Але це сталося. Зустріч цих та інших воїнів, які в різних мундирах захищали Україну, відбулася за сприяння Міністерства оборони, Київської міськдержадміністрації, патріотичних громадських організацій на території головного військового музею столиці.

Вслухайтеся, як однаково мислять колишні фронтовики, радянський моряк і український повстанець.

Мирослав Симчич: “За понад 20 років незалежності у такій небезпеці, як зараз, Україна ще не була. Ми повинні всі разом стати єдиним кулаком і дати відсіч ворогові”.

Іван Залужний: “Сьогодні у всіх українців святий обов’язок — захистити рідну землю. Ми зможемо це зробити лише спільно — Схід і Захід разом! Слава Україні”.

Пан Іван — той самий ветеран, якого нині показують по телевізору у соціальних роликах. День перемоги над фашизмом він мріяв зустріти разом з внуком Іваном Гутником, учасником антитерористичної операції на сході, але він  загинув від кулі окупантів. Убитий горем ветеран звернувся до Путіна з вимогою припинити російську агресію на Донбасі...

На зустріч ветеранів прийшов молодий солдат-доброволець Олег Синякевич, який  захищав Україну від окупантів, стримуючи їхню навалу у донецькому аеропорту. Вражає історія його родини — два родичі воювали на боці Червоної армії, шість — на боці УПА. Усі або загинули, або сиділи в концтаборах.     “Україна сьогодні для нас — єдина цінність, за яку варто проливати кров, — сказав Олег. — Дуже хочу, щоб молодь розуміла, що задля їхнього щастя у цю хвилину в бліндажах, підвалах, окопах українці борються, а часто й віддають своє життя. Усі ми б’ємось із чітким розумінням, що це має бути остання війна за нашу незалежність”.

Думка з приводу

Володимир В’ЯТРОВИЧ, директор Українськогоінституту національної пам’яті

Колись це фото з легендарним сотенним Мирославом Симчичем та червоноармійцем Іваном Залужним, дідусем загиблого героя України Івана Гутника-Залужного, прикрасить підручник історії. З таким підписом: “Так починалася українська перемога”.