Передплата 2024 «Добре здоров’я»

«Крайслер Імперіал» повертається!

Бу-Ба-Бу відсвяткує 30-річчя у львівському «Кабінеті»

Цього тижня літературно-дискусійний клуб «Кабінет», що знаходиться у внутрішньому дворі театру ім. Лесі Українки, пройде в особливому форматі. 17 квітня о 19.00 на бесіду до модератора клубу Віктора Неборака завітають одразу двоє гостей — Юрій Андрухович та Олександр Ірванець.

Літературне угруповання потішить відвідувачів “Кабінету” не лише традиційним бурлеском, балаганом, буфонадою, а й унікальним записом поезоопери “Крайслер Імперіал”. Виставу вперше і востаннє презентували у Львівській опері у 1992 році, на історично важливому фестивалі «Вивих». Режисером постановки став Сергій Проскурня, який також буде присутній на 30-річчі Бу-Ба-Бу. Серед акторів, окрім Ірванця, Андруховича та Неборака, було немало знаменитостей, зокрема Віктор Морозов та Стефко Оробець.

“Роздавати доларів не будемо, зате можна буде подивитись на опудало Ірванця, Андруховича та Неборака, — поділився святковою програмою 30-річчя Бу-Ба-Бу Віктор Неборак. — Насправді поезооперу “Крайслер Імперіал” показували не один раз, а чотири — з 1 по

4 жовтня 1992 року. Усі вистави пройшли з аншлагами. Чому з того часу “Крайслер Імперіал” не показували? У країні почалася гіперінфляція, люди заробляли в місяць 7-8 доларів. Ставити за таких умов оперу, в якій беруть участь 300 людей, було б надто дорогим задоволенням. Треба запитати Маркіяна Іващишина, який був продюсером поезоопери, де взагалі взялися кошти, щоб її поставити. Досі для мене секрет, хто зробив цей подвиг, — виділив великі гроші, знаючи, що за кілька місяців буде обвал курсу”.

Назва поезоопери, запевняє пан Неборак, приховує глибокий зміст: “Крайслер Імперіал” — це машина, яку я побачив у центрі Києва і познайомився з її власником (також поетом, до речі). Я написав однойменну книжку, Андрухович присвятив “Крайслеру” есеї. Ця машина стала для нас символом американізації України — країни, що тільки-но вирвалася з Радянського Союзу і мусила далі кудись іти. У поезоопері наскрізна тема — приїзд цієї машини, своєрідне повернення Америки в Україну. Наприкінці музиканти з “Кому Вниз” (ще молоді і худі) витягують на сцену дві величезні фари, які засліплюють зал... Але самої машини немає. За сліпучими фарами — порожнеча. Фактично, це той стан суспільства, в якому ми опинилися зараз. Багато балаканини, засліплень, осяянь і дуже мало реальних механізмів втілення нашого поступу на Захід. Усе це ми показали на початку 90-х і опинилися в ролі Кассандри, яка пророкує, але ніхто її не слухає”.

Схожі новини