Крижана вода зцілила від астми...

На свято Йордана Ярослав Гевко прокинеться о п’ятій ранку. Помолиться, постоїть 20 хвилин під душем, вип’є склянку води з розчиненій у ній чайній ложечці меду, а тоді вийде на вулицю — босоніж і в одних плавках. Знову відмовить молитву, виллє на себе два відра крижаної води і повернеться у дім. Сполоснеться під душем, одягне святкове вбрання і піде до церкви — віддати шану Богу та набрати освяченої води. Йти буде поволі, час від часу зупиняючись, щоб перевести подих. Уже дев’ять років 72-річному жителю Тернополя Ярославу Гевку дошкуляє артроз — заробив його, коли по вісім годин просиджував у видавництві, скрупульозно редагуючи тексти.

А наступного дня він так само вийде на вулицю з двома відрами води. Що поробиш — звичка. Хотів би і в ополонку стрибнути, та сил уже нема. От якби хтось на авто підвіз, може, й шубовснув би у студену водицю. Холоду ніколи не боявся. Холод його і зцілив.

У 38 років у чоловіка діагностували гостру серцеву недостатність. Не дивно: мав зв’язки з дисидентами, та й сам “крамольні” твори писав, за які ризикував загриміти за ґрати. За “неблагонадійним” громадянином встановив нагляд КДБ. Без сну пан Ярослав провів не одну ніч.

Невдовзі у його медичній картці з’явився новий діагноз — “бронхіальна астма”. З важкою недугою боровся довгих 12 років. “Швидку” викликав по кілька разів на добу. Уколи мені кололи, масажі робили, різні лікарські трави запарював, ванни приймав — нічого не допомагало”, — згадує чоловік.

Тричі перебував у стані клінічної смерті. Загалом провів у реанімації... 137 днів! Тоді зрозумів: загине, якщо не звернеться по допомогу до Бога.

І ось одного ранку, коли вкотре відчув, що буде напад задухи, розібрався до спідньої білизни, набрав у відро холодної води, вийшов з ним надвір і перекинув на голову. Взимку, коли був сильний мороз! Ще й почекав, коли мокре волосся перетвориться на брилу льоду. “Добре, що дружина у цей час на роботі була, — каже. — Повторив цю процедуру ще тричі. Тієї ночі спав як немовля, а вранці прокинувся — як нова копійка!”.

Відтоді чоловік не згадував про напади, хоча раніше без ліків за поріг не потикався. Жодного разу не хворів на застуду. Правда, одного разу зліг із запаленням легень. Та замість того, щоб здатися на милість лікарів, подався на міське озеро. Скупався — і за три дні все як рукою зняло!

“Коли почуваюся в силі, роблю зарядку. Харчуюся, чим Бог пошле, — ніколи не був перебірливим у їжі, — зізнається. — Така моя аскетичність — родом з дитинства. Матір, коли носила мене під серцем, захворіла. Це позначилося і на моєму здоров’ї. Після народження не могла годувати грудьми, бо молоко так і не прибуло. Вижив завдяки коров’ячому молоку, яке батько діставав з великими труднощами. Другим продуктом, який мене врятував, став цукор. Народився я у 1943 році. Село на той час було окуповане німцями. Навпроти нас у заможних господарів квартирував невеликий військовий підрозділ. Так сталося, що у нашу хату зайшов літній німецький вояк. Побачивши, у якому я критичному стані, мабуть, згадав про своїх дітей. Прокинулася у ньому жалість до мене, немічного. А може, просто був доброю людиною, яку політики кинули у горнило війни. Інакше не зняв би з подушки наволочки, не пішов би з нею на свій склад і не приніс би десять кілограмів цукру. При цьому застеріг, що це — для “кляйнес кінд”, щоб батько не пустив його на самогон. Так моє гірке життя підсолодив німецький цукор. Клали мені його у чисту шматинку, зав’язували вузлик і я з радістю смоктав”. Шапки пан Ярослав не носить навіть у сильні морози. Любить шокувати перехожих: одягне кеди, майку, спортивні штани, а верхній одяг — забуде, і до магазину! Сусіди до “дивацтв” пана Ярослава звикли. А коли вперше побачили, як той душ просто неба приймає, на роботу його дружині телефонували, щоб повідомити, що з її благовірним кояться “дивні речі”.

“З нетерпінням чекаю приходу весни, коли зможу постояти босими ногами на землі. Земля дає людині таку енергію — ні з чим не зрівняти!” — каже.

Своїм послідовникам радить брати з нього приклад лише за умови, що вірять у Бога і готові терпіти випробування холодом. Бо інакше таке загартовування може вилізти боком. А перед тим, як приступити до обливань, рекомендує спершу очистити свою душу, позбутися смертних гріхів і почати жити з любов’ю, бо тіло страждає через те, що душа хворіє...