Віртуальний роман переріс у кохання на все життя
Історія кохання Сергія та Галини варта сюжету мелодрами. З паном Сергієм ми познайомилися випадково, і чоловік розповів мені історію дивовижного кохання.
Старший брат Сергія багато років жив в Ізраїлі зі сім’єю. Весь час кликав маму з молодшим братом і його дружиною у цю теплу сонячну країну. Сергій довго вагався. Мав добру роботу — працював менеджером у престижній фірмі, друзів, влаштоване життя. Але мама агітувала їхати. Сергій здався. У 1996 році, отримавши усі відповідні документи, спакував валізи і з родиною виїхав до Ізраїлю. Думав, назавжди.
Перший тиждень жив у старшого брата, потім з дружиною винайняли окреме житло. А через два тижні вже мріяв повернутися до Львова.
Про те, як важко жилося на початках у чужій країні, чоловік розповідає неохоче. Каже, добре там, де нас нема. Щоб влаштуватися на більш-менш нормальну роботу, треба знати мову. Працював охоронцем по 14 годин на добу. Щодня, без вихідних! Заступав на зміну о п’ятій вечора і до сьомої ранку. Поспав кілька годин, і о 17-й знову приймав зміну. За виснажливу роботу отримував близько тисячі доларів на місяць. За квартиру віддавав 585 доларів. На решту грошей виживали.
Через рік подружжя вирішило придбати власне житло. За чотирикімнатну квартиру треба було викласти 111 тисяч доларів. Взяли у банку кредит. Дружина вдома шила і ходила прибирати. Було тяжко, але так живуть майже усі родини, які приїжджають у чужу країну і починають життя з чистого аркуша.
Не було такої хвилини, щоб Сергій не згадував рідний Львів, друзів, Стрийський парк... Серце стискалося від жалю, бо ходив по чужій землі, а думками був — на рідній.
На роботі лише він був іноземцем, усі решта — ізраїльтяни. Це допомогло швидше вивчити мову.
Сподівався, мине час, звикне. Та минали дні, місяці, роки... Не звик. Хоч і прожив в Ізраїлі 12 років, ностальгія за Львовом розривала душу.
На календарі був 2008 рік. Стосунки у сім’ї погіршилися, подружжя помітно охололо одне до одного. На душі було порожньо. Після роботи додому не хотілося йти.
Сергій заступив у нічну зміну. Була вільна хвилинка, один співробітник порадив в Інтернеті зайти на сайт знайомств і поспілкуватися з кимось зі Львова. Щоб відвести душу... Зайшов на перший-ліпший сайт і написав... львів’янці Галі. Не сподівався, що жінка відповість. А вона відповіла. Зав’язалася тепла душевна розмова — про життя-буття, погоду та про все на світі. Щире спілкування настільки захопило чоловіка, що він, наче окрилений, знову і знову відкривав свою електронну пошту, щоб прочитати повідомлення і негайно відповідав на нього. Галя розповіла, що одружена, але стосунки у сім’ї себе вичерпали, виховує дев’ятирічного сина. Де працює, чим займається у вільний від роботи час, своїх подруг, ціни у Львові... Тем до обговорення було море. І все він хотів знати про неї.
Віртуальний роман тривав рік. Врешті-решт, закоханий чоловік взяв квиток і прилетів до Львова. Вона не вірила, до останнього моменту сумнівалася... Та все одно винайняла для коханого номер у готелі і... приїхала на летовище зустрічати.
— Це була така приємна несподіванка, — усміхається Сергій. — Мало не заплакав від щастя, коли побачив її — таку рідну.
Два тижні минули, як один день. Не хотів повертатися у країну, яка і далі залишалася для нього чужою. Прикипів серцем до Галі. У Сергія і досі перед очима стоїть картина, коли прощався з коханою і її сином Олегом. Галя плакала, а з нею хлопчик, якого Сергій встиг полюбити, як рідного.
Знав, що повертаюся в Ізраїль ненадовго. Їхав залагодити формальності.
Коли прилетів в Ізраїль і розповів рідним, що хоче повернутися до Львова, про те, що без пам’яті кохає Галю і не уявляє життя без неї, вони від шоку не могли отямитися. Лише мама підтримала сина. Сказала: “Це — твоє життя”. Кілька разів поспілкувалася по телефону з Галею і схвалила вибір сина.
А Галя вірила і чекала коханого. Ні секунди не сумнівалася у щирості його слів і вірності. Бачила, як за неї переживають її батьки, і заспокоювала, мовляв, побачите, — Сергій повернеться.
Сергій і справді повернувся дуже швидко. Першого вересня він з Галею вів Олега до школи.
Минулого року Сергій і Галя одружилися. Все сталося несподівано. Якось повертався з роботи додому, зайшов у ювелірний магазин. Подивився на обручки і вирішив: все! Більше тягнути не можна.
На весілля приїхали мама і брат з дружиною з Ізраїлю. Мама Галю називає донею, а брат сказав, що тепер розуміє, чому Сергія так тягнуло до Львова.
