60-річні «парубки» шукають молоденьких дівчат, а 40-річні жінки – дідусів з квартирами

Як знайти своє щастя, якщо вам вже за 40 чи 50? Як правильно обрати супутника (-цю) життя? Як позбутися остогидлої самотності, аби бавити дітей, а згодом й онуків? З цими питаннями до професійної свахи Любові Мамчур звертаються чимало жінок і чоловіків, хлопців і дівчат, бабусь і дідусів. Усі вони хочуть одного — бути щасливими. Про свою непросту і водночас містичну долю, цікаву професію і коханого чоловіка, якого знайшла через шлюбну агенцію, Любов Мамчур розповіла кореспонденту «ВЗ».

Пані Мамчур за освітою хімік, однак працювала вчителькою молодших класів. Зі своїм першим чоловіком прожила 27 років, народила двох дітей. На 28-ому чоловік помер. За три роки помер і її батько. Підтримуючи одна одну, пані Любов з матір’ю ходили на цвинтар. Якось поїхали в Брюховичі, на кладовище до маминої сестри. «Коли поверталась, мене наче щось спинило коло могили незнайомої жінки. Ця могила була доглянута з любов’ю: прибрана, заквітчана. З фотографії на мене дивилась дуже красива жінка, моя ровесниця, померла у 49 років. Тоді сказала до мами: видно, чоловік її дуже сильно любив, що могила така доглянута”, — розповідає сваха. Тоді жінка і уявити не могла, що доля ще не раз приведе її до цієї могили...

Коли жінці виповнилось 60, допомагала знайомій із житлом. Зайшла у ріелторську контору шукати помешкання, а власниця агенції, дізнавшись, що пані Люба вдова, запропонувала їй переглянути величезний каталог... з нареченими. Виявилось, ріелторці також належала і шлюбна агенція. Жінка відмахнулась — не до того. Однак сваха виявилась наполегливою. «Взявши каталог, я двічі випадково відкрила його на одній і тій же сторінці. Добре не роздивившись фотографії чоловіка і не прочитавши його анкети, закрила альбом. Вже збиралася йти, як сваха дала мені номер його телефону. Дуже просила, аби я передзвонила», — прокручує у своїй пам’яті пані Люба. Жінка довго не наважувалась зателефонувати, хоча плакала по ночах від самотності. Та якось все ж набрала номер. Після місяця телефонних розмов пара зустрілась. Нині цей співрозмовник — коханий чоловік пані Любові. Якось чоловік запропонував пані Любі піти на цвинтар, на могилу його першої дружини, в цей день був її день народження. «Коли зрозуміла, що наближаємось до могили цієї жінки, біля якої ми з мамою колись зупинялись, у мене ноги підкосились. Я довго не могла повірити…» — з переживанням в голосі ділиться весільна сваха.

Згодом у шлюбній агенції, яка допомогла їй знайти щастя, пані Любов знайшла собі підробіток. Знаючи, що таке самотність, біль і втрата, жінка щиро намагалась допомогти одиноким людям. І їй це вдавалось. Нині Любов Мамчур має свою шлюбну агенцію, об’єднує серця вже сім років. Основне, чим керується сваха, підбираючи пари, — це інтуїція і власний досвід.

На моє запитання, як працює весільна сваха, пані Любов встала з-за столу і вийняла зі своєї шафки каталог. У ньому кожна анкета з фотографією була в окремому файлі. Таких каталогів у свахи кілька: на чоловіків, жінок, тих, кому від 20, від 30, від 40 тощо. Вказуючи імена і рік народження, клієнти агенції відповідали і на такі запитання: за що люди вас найбільше поважають, чого досягли в житті, які риси характеру вам найбільше до вподоби, що для вас найцінніше в житті. «Є у мене дівчинка-клієнтка, їй 22 роки, повчала мене, що я не ті запитання ставлю. Нарікала, що нема графи із запитанням, чи хлопець має матеріальний достаток, — каже пані Любов. — Я ж своїм клієнтам раджу не дивитись тільки на зовнішність та багатство, а шукати серцем».

Показала сваха мені і фотоальбом пар, які зійшлись. «Ось тут дві сестрички Оленька і Оксанка. Оксанка сказала мені, що має сина, хоче мати чоловіка і доньку. Тут через два місяці в агенцію приїжджає Володя з Києва — затерті джинси, футболка ніяка. Каже, його жінка спилась, має доньку, хотів би ще сина, мати пов­ноцінну сім’ю. Я вловила слова: Оксана хоче сина, він — доньку. Тоді зателефонувала до Оксанки, вони зустрілись. Тепер Оксанка живе у Києві, в достатку — Володя виявився заможним чоловіком», — розповідає сваха.

Запам’ятався 70-річний чоловік, який казав, що йому треба жінку, аби пішла на грядки, добре їсти йому варила... Був і 50-річний викладач з коледжу, який хотів познайомитись з молодою дівчиною. Казав, я такий файний, гарний, мене всі дівчата в коледжі хочуть. Приїжджала і жінка з Самбора, яка з порогу кричала, що хоче чоловіка 70-ти, 80-ти років, який би не мав ні дітей, ні родини, — аби її дітям залишив житло... Сваха також пригадала жінку, яка просила применшити її вік в анкеті, аби на неї «клюнув» значно молодший чоловік. Приходив і такий 60-річний “парубок”, який, знайшовши в каталозі молоденьких дівчат, питав про їхній зріст і вагу.

За весь час сватання у весільної свахи розійшлися тільки дві пари. Жінка зізнається, що в цьому винна вона. «Я дала дів­чині телефони семи хлопців, думала, чи давати восьмого. Проте саме з восьмим вона зійшлась. Оленка дуже поспішила, вони розлучились. Тепер, коли вагаюся, телефонів не даю. Також поспішив і Саша, який одружився вже за два тижні після знайомства», — каже пані Мамчур.