«Приїхала пара. Вийняли з машини по ящику горілки і вина. А про дитину забули...»

З цим дядьком кавказької зовнішності ми познайомились у поїзді “Львів-Сімферополь”. “Гога, просто Гога”, — відрекомендувався, хоча всі ми за віком йому як онучки. Виявилось, він киянин, їде із Закарпаття з весілля дочки до Євпаторії, бо там у нього приватний пансіонат та кілька котеджів. Дізнавшись, що наша попутниця їде в Ялту на роботу (їй пообіцяли роботу бармена), відразу ж запропонував влаштувати до себе або до когось зі своїх знайомих

«Мені ПОТРІБНІ покоївки. За кімнату і їжу платити не доведеться, бо як в Ялті будеш винаймати квартиру, то все, що заробиш, витратиш, — каже Гога. — У нас така проблема з працівниками. Місцеві працювати не хочуть — живуть з того, що здають кімнати або щось продають. Дівчата хочуть гуляти з приїжджими — той щось купить, той зводить у ресторан. Нащо їм працювати? У нас працюють переважно жінки з Харкова та Луганська. Торік мав покоївок з Харкова. Так добре працювали, а під кінець вкрали 30 нових комплектів постілі...

Кажуть, в Криму дорого. Але тут такий контингент, що після того, як люди виселяться, часом треба робити косметичний ремонт. На меблях вишкрябують ініціали, на постілі залишаються пропалені дірки... Звичайно, є і нормальні люди. Є частина клієнтів, які приїжджають щороку. Недавно був на весіллі у Санкт-Петербурзі — з цією сім’єю потоваришували, коли вони у нас відпочивали”.

За словами “готельєра”, за кільканадцять років роботи в Криму надивився такого, що часом волосся дибки стає. Тих, хто приїжджає на море тільки для того, аби закрутити роман, бачить відразу. Якщо приїжджають самотні люди, ставиться поблажливо. Але коли приїжджає пара, а хтось починає ходити наліво, тоді у “розборі польотів” вимушені брати участь і постояльці, і персонал. “Інколи б’ються так, що кров по стінах. Доводиться розбороняти. Якось приїхала така пристойна пара, і за кілька днів чоловік зник — телефон не відповідає, як крізь землю провалився. Уже думали, втопився. Підняли на ноги рятувальників... А коли жінка з дитиною поїхала додому — цілий і неушкоджений повернувся. Чи, бува, не залишила його речей. Він, виявляється, зустрів нове кохання і не знав, як про це сказати дружині, — розповідає Гога. — А якось була пара десь з півночі Росії. Казали, їхали машиною сім днів. Приїжджають. Виймають з машини ящик горілки і ящик вина. І давай пити. Про те, що з ними була ще кількамісячна дитина, забули. Коли ми її витягли, вона була голодна, з брудним памперсом. Наша покоївка її ледве відмила. То вони їй потім платили, щоб вона сиділа з дитиною, а самі так і пили. Коли горілка закінчилась, чоловік зник. “Дама” знайшла собі бойфренда з Луганська. Потім повернувся чоловік — почав з'ясовувати, кому має дістатися машина — з криками і кулаками. В результаті та баба таки відвоювала машину. Ще трохи пили з тим луганським, а потім поїхали до нього. Ми не знали, що з дитиною робити, чи віддавати їм, чи викликати спеціальні служби. Але все ж вони ту дитину забрали з собою”.

Попри це, чоловік каже, що воліє селити в себе росіян та білорусів, а не українців. Українцям здає житло лише тоді, коли залишаються вільні місця. Виявляється, українські відпочивальники надто скупі — за житло платять (120 гривень на добу), а за харчування доплачувати не хочуть (ще 120 гривень за накритий стіл тричі на день).

“Що мені з таких туристів? Приїдуть, вигрузять з машини мішок картоплі, собі самі готують — тільки мух розводять. А потім ввечері вип’ють і починають “Горіла сосна палала...” на весь двір. А є ж люди, які спати хочуть... Починаються конфлікти...”.

Найбільш емоційно чоловік розповідає, як торік потрапив на Казантип (село Попівка, де щороку проходить фестиваль, неподалік його котеджів). “Це щось неймовірне. Вхід 100 доларів. А що там твориться! Музика цілодобово, алкоголь, наркотики. З собою не можна пронести навіть пляшку води — все мусиш купувати там за космічними цінами. Одні танцюють — та як танцюють — трясуться, як божевільні, інші займаються сексом просто на піску і не звертають уваги ні на що і ні на кого! А в чому приходять! Я бачив мужика, який прийшов у коробці з-під холодильника — тільки були вирізані отвори для рук, ніг і голови. Дехто приходить тільки у жовтій краватці і з жовтою валізкою — символом “Республіки Казантип” — і все, далі повністю голий. Інші в яскравих перуках та пір’ї”, — розповідає Гога, і його вірменський акцент стає більш помітним. Торік він хотів орендувати невеличку територію на Казантипі під бар — це коштувало 7 тисяч доларів. І це при тому, що фестиваль триває менш як два тижні. Можна собі лише уявити, які гроші там крутяться...