Томкові смакує тільки крадене

Томко — кіт з важкою долею. Коли йому було кілька днів, його мати зникла. Двоє ще сліпих кошенят пищали на горищі від голоду — так їх і знайшли господарі. Врятувати вдалося лише одного. Очі промивали спеціальними краплями (аби котики почали бачити, кішка вилизує їм очі), годували підсолодженим молоком з піпетки — кожні дві- три години. Потім навчили пити молоко через соломинку. Кота назвали Томасом, але згодом його кличка якось українізувалась. Тепер він просто Томко, йому чотири роки, важить заледве півтора кілограма, зате сміливо може претендувати на звання наймерзеннішого кота.

«Хто крав? Нічого я не крав... І звідки борошно на носі, не знаю»...

«ВІН ВИРІС біля людей, тому поводиться як людина. Нявчати не вміє, але видає такі смішні звуки, ніби намагається говорити. “Так” у нього звучить як “аак”, “ні” — “еа”. Недавно поклала на стіл курку — він бере зубами за шию і намагається стягнути, хоча вона вдвічі більша за нього. Тягне, бідака, — а вона навіть не зрушилась. Я сміюсь, кажу, що, не береться? А він витріщив очі і так розгублено каже “нєа”. Коли йому кажеш “не можна” чи “злізь зі столу” — починає сваритись. Піднімаю руку, кажу “буду бити” — він замість втекти, розвертається, піднімає лапу — і з виразом обличчя “ще подивимось, хто кого”, — каже господиня унікального кота пані Галина. — Якось отримав по хвості від чоловіка — втік за холодильник, звідти висунув голову і почав кривлятися йому. Такої міміки у кота ще в житті не бачила. А потім тихенько підбіг і вкусив за ногу. Якщо йому щось не так, може запросто надавати по морді собаці. Спить або на мікрохвильовці, або на холодильнику — згори краще видно, де що лежить. Якщо йде на своє місце, а хтось сидить поруч, запросто скористається як драбиною — може і по голові пройтись. Лежить собака — не обійде, а переступить».

Смаки унікального кота також специфічні. Улюблена їжа — сире тісто для вареників (варені уже не смакують), гриби, яйце та маринована кукурудза. Коли ліплять вареники, він обов’язково кілька вкраде. Якось над ним “змилосердились” і дали сирий вареник. Кіт тільки розчаровано подивився в миску — весь кайф зіпсували. Він мав його сам вкрасти, видерти з рук, вкусити когось, хто його стягуватиме зі столу, інакше нецікаво. Пані Галина каже, що ще ні разу не спекла торт, аби Томко не надкусив ще гарячий. Уже навіть на витяжку ставили! І туди якимось дивом вистрибував.

Аби кіт хоч трошки боявся, принесли вербовий прут і поставили в кутку. Коли кіт нечемний, досить вдарити ним по підлозі — і Томко або починає сваритись, або відразу йде лащитись. Поки розмовляємо, кіт потихеньку починає лізти на стіл. “Томку, ти чемний?” — каже господиня. “Ак” — відповідає. “А може, взяти прута?”. “Єєа”- відповів кіт, швиденько зліз зі столу, вискочив на коліна і почав тертись головою об руку. Мовляв, гладь мене, раз я чемний. Якщо не погладити, коли йому цього хочеться, може вкусити чи “напарфумити” тапки.