«Ще зірву свій джек-пот!»

Пора на пенсію? Та життя тільки починається! Зовсім не означає, що треба цілими днями сидіти у кріслі перед телевізором і в’язати онукам шкарпетки чи теревенити з подругами під під’їздом...

У свої 65 львів’янка Христина Гоянюк аж ніяк не збирається «заслужено» відпочивати. Вона бере участь у телешоу, конкурсах, їздить на кастинги. Пані Христина — майстер спорту з кросвордного спорту. Розгадує найскладніші головоломки. Кілька років тому жінка побувала у Москві на «Полі чудес» Леоніда Якубовича. Тоді на конкурс подала кросворд про Львів у вигляді пивної гальби. Пані Христина уже десять років пише радіодиктанти. Займає перші місця. Невгамовна пенсіонерка ще й власниця диплома — «Найдосвідченіша наречена», який декілька років тому отримала на «Параді наречених».

Та найбільша слабкість пані Христини — лотерея. “Я дуже азартна людина, — розповідає. — У лотерею граю з юнацьких років. У радянські часи найпопулярнішим було Спортлото. Тато, який був затятим гравцем, коли вигравав 5 чи 10 карбованців, казав мені: “Май дриг до тієї справи”. Останні 13 років не зраджую «Лото-забаві». Граю з першого тиражу. Щонеділі купую три-чотири квитки. Один коштує 6 гривень, акційні — дорожчі. На тиждень витрачаю на це 15-20 гривень”.

Вигравала незначні суми. Найбільша — 600 гривень. Нещодавно фортуна нарешті усміхнулася азартній пані — виграла у лотерею 25 тисяч гривень.

“У липні купила п’ять квитків на недільну гру, плюс відсилала sms-ки, — веде далі співбесідниця. — Мені зателефонували і запросили на гру у Київ. Було 25 учасників. Я була у червоному секторі, який потрапив у гру. Назвала літеру М — перша в імені меншої внучки. Виграла 25 тисяч гривень. Якби назвала Б, було б 200 тисяч. Я ще думала над цим варіантом, бо моє дівоче прізвище Бабич”.

— Не кусали собі потім лікті, що не назвали “виграшну” літеру?

— Ніколи не заздрю людям, які виграють більші суми. Це ж гра! Ще зірву свій джек-пот. Син сміявся, коли повідомила про виграш. Сказав: “Ти в два чи три рази більше витратила грошей, поки граєш”.

— На що піде виграш?

— Синові дала 4 тисячі, трохи сестрі, племінниці. Маю намір помандрувати.

Серед друзів пані Христини — колишній президент Франції Жак Ширак. Показує фото, де вона поруч із ним. На зворотному боці дата — 19 січня 2009 року. «Тоді працювала у лабораторії, — пригадує жінка. — По телевізору транслювали інавгурацію новообраного президента Франції — Жака Ширака. Сказала дівчатам: мужик класний. А вони пожартували, мовляв, напиши листа. Знала, що мсьє Ширак добре знає російську, навіть переклав французькою «Євгенія Онєгіна» Пушкіна».

Поклала у бандерольку листа і книжку «Євгеній Онєгін». Вказала адресу: Франція, Париж, президенту Жаку Шираку. Через три тижні прийшов лист-подяка. Відтоді листуються регулярно. Три роки тому пані Христина зустрілася у Парижі з Жаком Шираком. «Коли мене побачив, обняв, розцілував, — усміхається. — Показав Париж, подарував французькі парфуми. Запрошує у гості. Тепер, може, й поїду».