«Якщо не щодня, то через день оголошуємо підозри й скеровуємо провадження до суду»

Четвертий місяць Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові, очолює 40-річний Руслан Ляшко (на фото). На цю посаду колишній старший слідчий в особливо важливих справах Генпрокуратури України був призначений за результатами відкритого конкурсу торік у вересні. Руслан Ляшко розповів «ВЗ» про те, чи вдалося побороти контрабанду на західному кордоні, як працювалося йому на Донеччині, яка різниця у менталітетах між «східняками» і «західняками», а також про те, скільки заробляє зараз.

«Маємо 45 слідчих на п’ять областей»

— Юрисдикція Львівського теруправління ДБР поширюється на п’ять західних областей (Волинська, Закарпатська, Тернопільська, Іва­но-Франківська і Львівська), а штат слідчих — мізерний. Як брак кадрів впливає на якість роботи?

— Є гранична чисельність працівни­ків ДБР, визначена Законом «Про дер­жавне бюро розслідування», — це 1600 осіб на всю Україну. Є центральний апарат і сім територіальних управлінь. На п’ять областей, які є в нашій юрис­дикції, маємо 45 слідчих і приблизно стільки ж оперативних працівників. Це, м’яко кажучи, мало. Підслідними ДБР суб’єктами є правоохоронці, судді, вій­ськові. А, скажімо, тільки в Нацполіції, у кожній з областей — від 2,5 до 3 і біль­ше тисяч працівників. Крім Нацполу, є СБУ, Державна податкова служба, Дер­жавна фіскальна служба, прикордонни­ки, митники, лісники, екологи… Але на малий штат не варто скаржитися. Ма­ємо працювати у будь-яких умовах. Керівництво розглядає питання про внесення пропозиції до комітету Вер­ховної Ради — про збільшення чисель­ності працівників ДБР. Уже є пропози­ції про розташування слідчих відділів і оперативних підрозділів ДБР у кожній області — для оперативності, для вчас­ного реагування на події, які стаються, для більш тісного контакту з місцевим судом, прокурорами, які здійснюють процесуальне керівництво за наши­ми провадженнями. Зараз відбувають­ся конкурси на оперативників і слідчих ДБР. Планується завершити їх до кін­ця лютого. Але щоб розташувати ці під­розділи у кожній із областей, необхідні приміщення, ремонти тощо. Займає­мося цим.

«У західних областях люди більш ідейні, на сході — більш відкриті»

— Ви працювали у прокуратурах на сході України, у Києві. Яка різниця у менталітеті, у ставленні до роботи у Києві, Львові, Дніпрі чи Донецьку?

— Я починав працювати у прокуратурі в Дніпропетровській області. У Донецькій області працював із 2015-го по 2017 рік. Різниця, звичайно, є. Зокрема, у свідомос­ті громадян. У східних областях люди більш відкриті. У західних областях більш ідей­ні, більше національно налаштовані, ніж у східних. Чим ближче до європейських кор­донів, тим люди більш помірковані, більш культурні, але разом з тим і більш закриті. Оскільки працюю у правоохоронній сфе­рі, то серед наших працівників і на сході, й на заході, і в Києві цінуються насамперед такі якості, як професіоналізм, принципо­вість, чесність, відданість справі, вмоти­вованість. Тому принципової відмінності у менталітеті правоохоронців у Східній і За­хідній Україні нема.

— А за характером злочинів є якась різниця між заходом і сходом України?

— У Східній Україні більш поширені зло­чини загальнокримінальної спрямова­ності — крадіжки, вбивства тощо. Також економічна злочинність у промисловості, бюджеті, земельних питаннях. Бо на сході є промисловість, потужні підприємства, багато бізнес-структур. У західних облас­тях особливість — це кордон. Відповідно, чимало злочинів пов’язана з митницею, прикордонням, лісом, землею…

— Які були резонансні справи у До­нецькій області?

— Частина території Донецької облас­ті як у 2015 році, так і зараз, підконтроль­на Україні. Апарат прокуратури Доне­цької області розташований у Маріуполі. Але оскільки військово-цивільна адміні­страція і губернатор перебувають у Кра­маторську, це місто замість Донецька визнано обласним центром. У Крама­торську розташовані й підрозділи про­куратури. Я працював тоді начальником слідчого відділу прокуратури Донецької області. У мене в підпорядкуванні було до 30 слідчих, вони розташовувалися у східному регіоні Донецької області. Було багато проваджень. Що запам’яталося: отримання неправомірної вигоди пра­цівником спеціального підрозділу дер­жавної фіскальної служби «Фантом». На території Донецької області було сім пунктів пропуску на лінії розмежування. Цей співробітник налагодив схему отри­мання неправомірної вигоди від переві­зників різних товарів і від звичайних гро­мадян, які перетинали цей «кордон» на особистих авто. Брав з них по тисячі гри­вень за прискорення перетину, щоб не стояли в черзі по кілька годин.

Було декілька справ, коли правоохорон­ці, судді, адвокати вимагали й отримували неправомірну вигоду. Наприклад, прокурор Слов’янської обласної прокуратури разом із адвокатом вимагали від підсудного хабара за те, щоб у суді «скостили» термін.

«Викорінювати контрабанду треба на рівні державної політики»

— Як вдається боротися з задавне­ною проблемою — контрабандою на за­хідному кордоні?

— Зараз розслідується близько ста про­ваджень тільки щодо митниці. Схеми за­гальновідомі: у документах або відбува­ється підміна номенклатури товару, або занижують його кількість — для зменшення чи несплати митних платежів. Але викорі­нювати причини цього треба на рівні дер­жавної політики. Мабуть, це пов’язано з грошовим забезпеченням тих самих мит­ників і прикордонників. Якщо вони отри­мують в середньому 10−15 тисяч гривень зарплати, а їм пропонують за те, аби щось провезти з ухиленням від митного контро­лю, 500−1000 доларів, то, зрозуміло, вони йдуть на такий ризик.

За останні три місяці, що я працюю у Львові, ДБР у кілька разів збільшило кіль­кість проваджень і щодо митниці, і щодо лісу, тобто там, де є фігурантами наші суб' єкти — митники, прикордонники, майстри лісу, лісники, керівники лісогосподарських підприємств. У кілька разів збільшили як кількість підозр цим особам, тобто притяг­нення їх до кримінальної відповідальності, так і кількість кримінальних проваджень, у яких обвинувальні акти вже скеровано до суду. Якщо не щодня, то через день ого­лошуємо про підозру і скеровуємо прова­дження до суду.

— Які на Львівщині були резонансні справи за останні місяці?

— Наприклад, щойно ми скерували до суду обвинувальний акт стосовно семи по­садових осіб одного з державних лісомис­ливських господарств Львівської області, які організували злочинну групу для незаконно­го вирубування дерев на підконтрольних їм територіях. Організував і очолив її лісничий цього підприємства, залучив свого помічни­ка та п’ятьох майстрів лісу. «Працювали» від другої половини 2019-го до першої поло­вини 2020 року й завдали шкоди на загаль­ну суму понад 6,6 млн грн. Ці посадові особи підробляли офіційні документи, аби прихо­вати свою незаконну діяльність.

Наші слідчі затримали сімох керівників лісгоспів Івано-Франківщини, які надали неправомірну вигоду начальнику одного з відділів Департаменту стратегічних роз­слідувань Нацполіції в Івано-Франківській області у розмірі 1000 доларів кожен — аби він «не помічав» їхніх правопорушень. Незабаром обвинувальний акт щодо цих службових осіб скерують до суду.

Резонансною була справа, коли слід­чий в особливо важливих справах Управ­ління СБУ у Львівській області пере­дав конфіскованих ювелірних виробів із золота та срібла вагою понад 24 кг на за­гальну суму 8,5 мільйона гривень контра-бандисту, в якого їх було вилучено. Право­охоронець перебуває під нічним домашнім арештом. У разі доведення вини йому за­грожує позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Обвинувальний акт планується скеру­вати до суду у лютому-березні 2021 року.

«У ДБР такі зарплати, що слідчі не повинні думати про гроші»

— Відомо, що у ДБР високі зарплати дають — аби співробітники не брали хаба­рів. А вам за всю вашу кар’єру колись пропонували неправомірну вигоду?

— Не було таких спроб. Це залежить не стільки від посади і місця роботи, скільки конкретної людини. Якщо людина своїми діями демонструє, що така пропозиція можлива, їй будуть пропонувати. У нас є управління внутрішньої безпеки, яке зай-мається такими злочинами. Діяльність слідчого також можна перевірити. І якщо буде така інформація чи за результатами вивчення буде видно, що слідчий прий-няв якісь незаконні рішення, щодо ньо­го буде ініційоване службове розсліду­вання. Я за час роботи у Львові про такі факти не чув. Знаю, у Полтавському тер-управлінні слідчий разом з оперативни­ми працівниками вимагав гроші за при­йняття якогось рішення. Його затрима­ли, центральний апарат ДБР розслідував провадження щодо нього, скерували до суду. Тобто всі посадові особи знають, чим це для них може закінчитися. Але у ДБР створено такі умови роботи, таке грошове забезпечення, що слідчий вза­галі не повинен думати про те, аби взя­ти якісь гроші за незаконне рішення. Від слідчого вимагається тільки працювати і показувати результат.