Зоб росте, бо щитоподібна залоза «голодує»…

Д.м.н., Заслужений лікар України, лікар-ендокринолог дитячий вищої категорії, експерт Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Ендокринологія, дитяча ендокринологія» Наталія Зелінська (на фото) переконана: з того часу ситуація особливо не змінилася, адже держава не проводить жодних заходів, щоб вирішити проблему нестачі йоду. Найбільш ефективний і, мабуть, найбільш дешевий спосіб профілактики йододефіциту — універсальне йодування харчової солі. Така норма прописана у законодавстві понад 140 країнах світу, але не в Україні… Про наслідки, до яких може призвести нестача йоду в організмі, говоримо з Наталією Борисівною.

— Що говорить офіційна статистика щодо частоти зобу серед дітей в Україні?

— Останні офіційні статистичні дані щодо поширеності патології щитоподібної залози в Україні — за 2017 рік, і вони показують, що порівняно з попередніми роками частота зобу начебто зменшилася. Але це — лише відображення якості обстежень дітей для виявлення зобу і його реєстрації належним чином. Тому офіційні цифри реальної ситуації не відображають. Ось подивіться: якщо у 2008 році у Львівській області зоб реєстрували у 11,6% дітей до 18 років, то через 10 років, в 2017 році — лише у 8,7%, а в Закарпатті, теж традиційно йоддефіцитному регіоні, взагалі абсолютно нереально низька його частота — всього 5,6%, а одним з критеріїв ВООЗ щодо наявності дефіциту йоду в регіоні є частота зобу у дітей раннього шкільного віку — 5%. То невже там немає дефіциту йоду? Дуже сумнівний висновок.

— Чим загрожує нестача йоду в організмі?

— Йод — один із ключових мікроелементів, який забезпечує нормальний внутрішньоутробний розвиток дитини. Дефіцит йоду на перший погляд начебто нешкідливий, та це не так. Наприклад, у вагітних жінок він збільшує частоту викиднів, мертвонароджень, різних вроджених аномалій дитини та найважчого ускладнення, яке сьогодні щоправда зустрічається рідко — ендемічного кретинізму і важкої розумової відсталості. Нестача йоду у немовлят спричиняє неонатальний зоб, гіпотиреоз — це зниження функції щитоподібної залози, наслідком якого є затримка розумового розвитку, зниження інтелекту (коефіцієнта IQ), що накладає відбиток на все подальше життя дитини. Якщо у неонатальному періоді дитина не була забезпечена необхідною фізіологічною кількістю йоду (не отримувала його з материнським молоком або зі сумішами), то і у подальшому житті ризикує не реалізувати власні, дані природою розумові здібності, гарну пам’ять, аналітичне мислення тощо.

Йододефіцит посилює небезпеку від радіоактивного опромінення під час екологічної катастрофи чи радіаційної аварії. Оскільки якщо щитоподібна залоза на той момент не отримуватиме йоду у достатній кількості, то почне активно захоплювати радіоактивний йод. Ось чому після Чорнобильської катастрофи в Україні різко зросла захворюваність на рак щитоподібної залози…

— Наслідки дефіциту йоду — зворотні?

— Перші 12 тижнів перебування в утробі матері щитоподібна залоза дитини ще не виробляє власних гормонів. І у цей період плід повністю залежить від гормонів матері, для утворення яких необхідна належна кількість йоду і котрі впливають на формування і розвиток мозку у дитини. Якщо вагітна жінка недоотримує йоду, для її дитини наслідки будуть уже незворотними. Під час подальшого внутрішньоутробного розвитку, коли у дитини починає працювати власна щитоподібна залоза, то для того, щоб вона могла нормально виробляти гормони, їй також потрібен йод, який є основою для утворення гормонів. Якщо ж його не вистачає, рівень гормонів буде недостатнім для нормального розвитку дитини, в першу чергу — розвитку її мозку, закладення майбутнього інтелекту. Збільшення залози (зоб) є зворотнім, якщо причиною зобу є дефіцит йоду. Якщо дитина прийматиме необхідну дозу йоду (вже не як профілактичний, а як лікувальний засіб), об’єм залози зазвичай зменшується через певний час, але надалі необхідно продовжувати профілактичний прийом йоду.

— Зоб, що виникає внаслідок дефіциту йоду і зветься ендемічним, не пов’язаний зі злоякісними, автоімунними чи запальними процесами у щитоподібній залозі. Він не обов’язково супроводжується зниженням або підвищенням синтезу тиреоїдних гормонів, може взагалі не турбувати людину, не мати жодних симптомів, тож багато вважає, що це — просто «косметичний дефект», хоча лікарі й називають його «хворобою». В якому віці, як правило, виявляється зоб?

—  Найчастіше — в підлітковому віці. Коли щитоподібна залоза «голодна», їй бракує достатньої кількості йоду для того, щоб синтезувати гормони, тому вона збільшується у розмірах, щоб хоча б за рахунок об’єму забезпечити ту кількість гормонів, яка необхідна для росту і розвитку дитини. Тож якщо зауважили збільшення щитоподібної залози у вашої дитини — відведіть її на прийом до дитячого ендокринолога. Зоб може супроводжуватись прихованим зниженням функції щитоподібної залози — субклінічним гіпотиреозом, коли відсутні типові симптоми, але захворювання тягне за собою несприятливі наслідки для здоров’я. У дорослому віці дефіцит йоду також може призводити до виникнення зобу і його ускладнень — гіпотиреозу або, навпаки, гіпертиреозу, стати причиною підвищеної втомлюваності, депресії, частих змін настрою. Варто згадати також про вузловий зоб, який найчастіше діагностують в ендемічних по дефіциту йоду регіонах. І саме в таких регіонах, у разі відсутності постійної йодної профілактики формуються найбільш агресивні форми раку щитоподібної залози, порівняно з регіонами з нормальним забезпеченням йодом. Сьогодні ми фіксуємо збільшення захворюваності на вузловий зоб в Україні (особливо серед дітей віком 15−17 років). Якщо у 2007 році поширеність вузлового зобу становила 0,95 на 10 000 дитячого населення, то у 2017 році це вже було 1,23. Захворюваність на рак щитоподібної залози також демонструє негативну тенденцію: у 2007 році — 0,9 випадків на 10 000 населення у 2007 році. У 2019 — вже 1,5.

Я правильно зрозуміла: якщо я мешкаю у йододефіцитному регіоні, то мені у будь-якому разі потрібно остерігатися ускладнень, до яких може призвести хронічна нестачу цього мікроелементу?

Ще раз хочу нагадати про результати того великого національного дослідження у 2002 році, яке показало що в Україні є йодний дефіцит, а це означає, що він є повсюди, і подолання його наслідків полягає у нас, нажаль, лише у персональній, індивідуальній профілактиці, на відміну від країн Європи і більшості країн світу, де вирішенням цієї проблеми опікуються на державному рівні.

Можливо, достатньо просто внести деякі зміни у своє харчування і забути про проблему?

На жаль, у традиційних для України продуктах харчування немає йоду у тій кількості, якою ми повинні забезпечувати свою щитоподібну залозу. Особливо коли йдеться про західні області з гірською місцевістю, віддалені від моря. Такий ландшафт завжди вважався найбільш уразливим щодо дефіциту йоду. За радянських часів і ще якийсь час після здобуття Незалежності дітям у дитсадках і школах в цих регіонах раз на тиждень видавали препарат йоду. Його доза, правда, була вища за фізіологічну (1500 мкг), але це була все ж профілактика йодного дефіциту. Також були «рибні дні» — вівторок і четвер, коли в усіх закладах харчування готували страви з риби, яка є основним джерелом йоду. Часто запитую своїх пацієнтів, чи вживають вони йодовану сіль. Будете здивовані, але за моїми спостереженнями у західних регіонах України йодовану сіль споживає… не більше 10% сімей. А це — найпростіша і найдешевша профілактика дефіциту йоду, яка тільки може бути! Звісно, треба вживати морепродукти, але всі ми розуміємо, що вони достатньо дороговартісні. Намагайтеся хоча б двічі на тиждень влаштовувати ті самі «рибні» дні. Але якщо й такої можливості немає, потрібно щодня приймати препарати, які забезпечать фізіологічну профілактичну дозу йоду.

— А які це дози?

Діти віком до 12 років повинні отримувати 90 мкг йоду на добу, у вигляді калію йодату чи йодиду. Старші 12 років і дорослі — 150 мкг. Вагітні жінки і жінки, які годують груддю — 250 мкг. Крім того, необхідно подбати про поповнення запасів мікроелементів, які поліпшують засвоюваність йоду щитоподібної залозою. Передусім — селену, який впливає на синтез гормонів щитоподібної залози. Доведено, що у регіонах, де існує дефіцит і йоду, і селену, вияви дефіциту йоду будуть більш значущими, ніж у разі ізольованого дефіциту йоду. Доведено про існування зв'язку між недостатнім споживанням селену і автоімунними процесами в щитоподібній залозі. Також вважають, що поєднання дефіциту йоду та селену може спричиняти найбільш тяжку форму ендемічного кретинізму, а недостатнє вживання селену, низький його вміст в крові посилюють ризик виникнення злолякісних пухлин щитоподібної залози та інших пухлин.

У селену — широкий спектр застосування. Доведено, що цей мікроелемент зменшує канцерогенний і генотоксичний ефект кадмію, ртуті та свинцю, позитивно впливає на репродуктивну функцію чоловіків і жінок, зменшує ризики серцево-судинних захворювань, викликаних збільшенням рівня холестерину і тютюнопалінням.

Лікарі ендокринологи закликають українців не чекати наслідків дефіциту йоду, а дбати про профілактику нестачі цього важливого мікроелементу. Додавайте у свій раціон дієтичну добавку — препарат з йодом та селеном «Йосен». Підібрати правильно дозування — нескладно, адже «Йосен» випускається для трьох вікових груп: дітей віком від трьох до 11 років, підлітків, старших 12 років і дорослих, а також для вагітних і годувальниць. Перед застосуванням препарату бажано проконсультуватися з лікарем. Якщо ви ніколи не були на прийомі в ендокринолога і не робили УЗД щитоподібної залози, саме час подбати про здоров'я цієї унікальної та делікатної залози-«метелика».