Передплата 2024 «Добре здоров’я»

«Хірург сказав пацієнту: „Що це ви їздите на автомобілі, кращому за мій?“. Такі лікарі ганьблять професію!»

  • 22.03.2018, 20:23
  • 5 963

Керівник Департаменту охорони здоров’я Львівщини Ірина Микичак — про зміни у медичній галузі, в яких назріла потреба

Медична реформа офіційно стартувала три місяці тому. Чи до всіх пацієнтів тепер приїжджатиме «швидка»? Чи правда, що у Львові запровадять платні пологи — тепер уже офіційно, за які доведеться платити у касу? Чи закриватимуть лікарні? На ці та інші запитання «ВЗ» відповіла керівник медичної галузі Львівщини, начальник Департаменту охорони здоров’я ЛОДА Ірина Микичак.

— Перинатальний центр, що на Дж. Вашингтона у Львові, який ось-ось запустять після реконструкції, офіційно надаватиме платні послуги. Це — нововведення на Львівщині?

— Приватних стаціонарів у Львівській області нема, на відміну, скажімо, від Києва, де їх багато. У перинатальному центрі у Львові введемо оплату як один із елементів платної допомоги за так звані договірні пологи (або, як їх ще називають, «приватні пологи»). Що це означає? Є чергова бригада, яка приймає пологи у пологовому будинку. Всі жінки, які поступають під час їхнього чергування, отримують безкоштовно медичну допомогу, за яку бригада несе юридичну відповідальність. Так буде і надалі. Людям варто усвідомити: незалежно від того, заплатили вони чи ні, якість допомоги не зміниться. Жодна жінка не повернулася з пологового стаціонару вагітною тільки тому, що не заплатила за пологи. Платити мають ті, які привозять зі собою свого доктора, того, який їм імпонує. У нас є з десяток акушерів-гінекологів, які проводять більшість операцій з кесаревого розтину. У кожному пологовому є двоє-троє фахівців, які оперують найбільше. Це усі знають, і це неє таємницею. Аналогічно є лікарі, які проводять більше пологів порівняно зі своїми колегами. Якщо жінка хоче, щоб у неї пологи приймав завідувач відділення, який не чергує, або, скажімо, лікар, який буде чергувати через три дні, то треба буде офіційно заплатити у касу.

Буває таке, що лікар, який прийняв за домовленістю пологи, навіть у картці нічого не написав пацієнтці, і пішов додому. Він не несе відповідальності за можливі наслідки. Мали не одну таку ситуацію, коли були летальні випадки. Відповідати за це не було кому, бо офіційно лікаря, який прийняв пологи, на роботі у той час не було.

— Ходять чутки, що через реформу закриватимуть лікарні…

— У реформі основним є якість медичної допомоги, доступ до неї. Щоб санітарка у медзакладі зустріла пацієнта і допровадила його, куди потрібно, а не щоб пацієнт бігав коридорами, не знаючи, куди йти і що робити. Щоб медсестра не спала на посту…

Хочемо хороших, кваліфікованих лікарів і якісного обладнання. Хочемо, щоб у медзакладах були необхідні ліки. Але маємо те, що маємо: немає грошей, немає відповідальності, немає бажання працювати, а є багато демагогії. У нас є повно порожніх відділень по районах та й навіть у Львові. Пацієнт перебуває у медзакладі до 12-ї години дня і йде додому.

Нерідко на вихідні у клініці, навіть обласного рівня, половини пацієнтів немає. Якщо ти хворий, то лежиш у лікарні, а якщо на суботу-неділю ходиш додому, то який ти хворий? Тобто ти не настільки хворий, щоб лежати в обласній лікарні. Так є у всіх розвинутих країнах світу: у стаціонар можна потрапити тільки за скеруванням сімейного лікаря. Тоді страхівка покриває всі витрати на лікування. Якщо не хочеш до сімейного лікаря, а йдеш відразу у клініку, то це неправильно. Це означає, що нема компетентного медичного менеджменту. У країнах Європи, якщо нема скерування сімейного лікаря, треба офіційно заплатити принаймні 10% за своє лікування у стаціонарі. Це дисциплінує пацієнта і накладає відповідальність на лікаря.

— У нас чи не у кожному медичному закладі ремонти у палатах і відділеннях робляться за кошти лікарів.

— За кошти пацієнтів. Будемо чесними: це — гроші, вкладені пацієнтами у різні фонди або неофіційні подяки лікарям від пацієнтів. Клініки хочуть бути конкурентними. Якщо нема чистоти, то, звісно, що пацієнт, спроможний заплатити, у такий медзаклад не звернеться. Тому виходу немає — лікарі самотужки фінансують ці ремонти. Залучаємо також меценатів і закордонних інвесторів, які допомагають фінансово як на ремонти, так і на дороговартісне обладнання. У цьому немає нічого страшного — так працює весь світ. У канадській клініці мені розповідали, що вони мають мільярд доларів бюджетних коштів і додатково 400 мільйонів благодійних внесків. Ця лікарня вклала 10 мільйонів гривень на дитячу нейрохірургію у нас, у міській дитячій клінічній лікарні. Це — потужні гроші, які бюджет, звичайно, надати не може.

— Як так сталося, що Львівщина повернула частину бюджетних коштів, виділених на реалізацію програми «Доступні ліки»?

— Повернули у державний бюджет 17 мільйонів гривень. Всього було 45 мільйонів. Перша причина, чому так сталося, — недостатня робота мережі сімейних лікарів. Частина людей взагалі не знала про цю програму. Інші не повірили, що можна прийти в аптеку і купити ліки не за повну вартість, а за символічну доплату. Частині людей не пояснили, куди потрібно звертатися. Декому рекомендували ті ліки, яких немає у списку. Було виписано у середньому по одному рецепту на одного пацієнта, який мав право на цю програму.

А ліки відпускають лише за рецептом сімейного лікаря! Якщо б лікарі виписали по 20 рецептів на одного пацієнта, а люди не скористалися ними, то можна було би казати, що пацієнти винні, а виглядає так, що цих рецептів не дали взагалі.

Інша причина — близько 30% медикаментів, які увійшли у цю програму, не було взагалі в аптеках.

Аптеки не зацікавлені у цій програмі, бо закуповують препарати у фірми-поставника, але мусять мати впевненість, що програма триватиме, і аптекам повернуть кошти на закуплені препарати. Нам вдалося залучити до цієї програми понад 750 аптек із 1400, але будемо щирими: довіри у них до цієї програми немає. Мережа комунальних аптек, як, скажімо, це є у Полтаві, у нас відсутня. Крім того, є протиріччя між постановою 1998 року, яка надає близько 30% пацієнтів, які перебувають на диспансерному обліку, можливість отримувати ліки безкоштовно. А за програмою «Доступні ліки» ті самі препарати можуть придбати з доплатою. Звичайно, що люди оберуть програму, яка забезпечить їх ліками безкоштовно. Є категорія пільговиків, які мають право на безкоштовні ліки, а вони є у списку програми «Доступні ліки». Київ порахував, скільки коштів потрібно виділити на диспансерних хворих, але не взяв до уваги, що є інші документи, які надають можливість безкоштовних ліків для учасників АТО, інвалідів війни, чорнобильців. Пільговиків є багато, і вони не будуть відмовлятися від своїх пільг заради нової програми.

— Працівники «швидкої» побоюються, що їхню службу, у зв’язку з реформою, анулюють, а буде екстрена служба, яка виїжджатиме лише на ДТП, травми і нещасні випадки. Тобто на гіпертонічні кризи, гарячку у дитини «швидка» не приїде…

— Реформа «швидкої» розпочалася у 2012 році, коли об’єднали всі розкинуті служби, які мають стосунок до екстреної медицини. Територіально «швидка» тепер їде туди, де перебуває найближче до місця виклику. Інша проблема, що не маємо центральної диспетчерської і багато речей не можемо відстежити. Коли поставили GPS на машини «швидкої» у Львові, почали масово звільнятися водії, бо не можуть заробити на торгівлі бензином. Маємо кадрову проблему.

Стосовно чуток і фантазій, що буде і як буде, — це від незнання. Кого точно не торкнуться скорочення та оптимізація — це обласний центр екстреної медичної допомоги. Навпаки, нам потрібні сюди працівники.

— Відкрилися кордони в Європу. Українські лікарі отримали можливість працювати за кордоном. Кажуть, нам може загрожувати дефіцит грамотних лікарів. При тому, що на медицину всі нарікають, треба визнати, що усі заробітчани та українці, які живуть за кордоном, приїжджають лікуватися на батьківщину, бо тут це набагато дешевше.

— Лікарі не тікають, а їдуть за кращим життям. Маємо працьовитих і добрих фахівців, які не поступаються знаннями та вмінням іноземним колегам, не зазирають пацієнтам у кишеню. Коли пацієнт хоче віддячити лікарю грошима приватно, це називається гонорар. Але є велика різниця, чи людина тобі подякувала, як могла, чи інша ситуація, коли пацієнт з’являється на порозі, а лікар його ставить до відома: «Я дорогий, мої послуги коштують стільки-то». Мені переповіли діалог, коли хірург сказав пацієнту: «Що це ви їздите на автомобілі, кращому за мій?». Це — люди, які ганьблять професію, зіпсуті системою. Але, на жаль, саме такі лікарі створюють негативний образ українського медика. Мені прикро, коли чую, що лікарі вимагають гроші. У кожній професії є люди, а є нелюди.

Скільки є лікарів, які буквально живуть в операційних чи пологових будинках, які віддані своїй професії! Але отаке щось трапиться, і воно кидає тінь на всю медицину. Якби пацієнти розуміли, в якому негативі працюють щодня медики, як ризикують власним здоров’ям, скільки є випадків інфарктів, гепатитів, онкології, інсультів саме через професію… Давайте бути добрішими одні до одних! Українцям буде складно переходити на страхову медицину через менталітет. Звикли, що допомога має бути вже і негайно, а першими, кого звинувачують у всіх бідах, є лікарі. Якщо виникли якісь питання, завжди можна звернутися на гарячі лінії у поліклініки, лікарні, департамент охорони здоров’я.

«Скільки є лікарів, які буквально живуть в операційних чи пологових будинках, які віддані своїй професії! Але хтось із колег починає вимагати гроші від пацієнтів, і це кидає тінь на всіх медиків», – каже Ірина Микичак.
«Скільки є лікарів, які буквально живуть в операційних чи пологових будинках, які віддані своїй професії! Але хтось із колег починає вимагати гроші від пацієнтів, і це кидає тінь на всіх медиків», – каже Ірина Микичак.

Схожі новини