Ми часто звертаємося по допомогу до священиків

Голова Львівської ОДА розповів «Високому Замку», чого чекати від влади у 2018 році.

Ця розмова з головою Львівської облдержадміністрації Олегом Синюткою (на фото) відбулося за день до Нового року. «На зламі» 2017 і 2018 років ми, звичайно, не могли оминути теми здобутків, недопрацювань і планів на майбутнє. Крім того, Олег Синютка відверто розповів «Високому Замку» про те, як складаються стосунки з міським головою Львова Андрієм Садовим, чи є на Львівщині «війна всіх проти всіх», як вирішує проблему трудової міграції, чому ми лідируємо за кількістю ДТП та про те, де зустрічатиме Різдво.

- Пане голово, ви активно працюєте у медіа-просторі, діяльність голови ЛОДА добре висвітлюється, тому про підсумки 2017 року не будемо говорити…

- З підсумками все просто: якщо люди бачать реальні здобутки, значить, вони є. Якщо цього не бачать, то скільки б ми про здобутки не говорили — їх немає. Якщо дорога, школа є — люди бачать це і оцінюють.

- Тому поговоримо не про підсумки, а про те, які плани, пріоритети для себе бачите у 2018 році.

- Наша робота складається з декількох частин. Одна — невидима, але головна. Це — відновити у людей довіру. Якщо є довіра і єдність — буде рух вперед.

- І як відновлюєте довіру?

- Конкретними речами. Є мій особистий приклад і людей, які працюють разом зі мною.

Друга частина нашої роботи — стратегічні речі. Ці справи робимо зараз, але вони дадуть результат за деякий час. Наприклад, проведення до Львова з Польщі вузької (європейської) колії. У Мостиському районі запрацює «сухий порт» із залізничною інфраструктурою, де будуть сходитися широка й вузька колії. Це дасть можливість циркулювати вантажам із України в Європу і навпаки. Це й газовий інтерконектор, який стратегічно з’єднає газопроводи і відкриє можливості постачання балтійського скрапленого газу у наші найкращі в Європі підземні газосховища.

І третя частина роботи — щоденні справи, які людина може «пощупати». Це дороги, школи, садочки, лікарні...

- Щось планується нове, крім традиційних речей, як-от дороги, школи, лікарні, садочки?

- Найголовніше, що хочемо зробити (крім нових виробничих потужностей, нових ферм, розвитку аграрного сектору), — це оптоволокно, проведення оптичної кабельної лінії швидкісного Інтернету. Люди не будуть тіснитися по мегаполісах, якщо в будь-якій точці Львівщини матимуть дві речі: якісну дорогу з транспортом і швидкісний оптоволоконний Інтернет. Людина, яка живе у найдальшому селі Львівської області, виймає смартфон, підключається до Інтернету і опиняється у будь-якій точці світу. Людина виходить з дому, сідає на будь-який громадський транспорт чи в автомобіль і переміщується туди, куди їй потрібно. Ці речі є визначальними для розвитку регіону.

- Ви згадали про відновлення довіри. Одна з проблем в Україні (особливо це було відчутно цього року) — «війна всіх проти всіх». Чи є відлуння цієї загальноукраїнської «війни всіх проти всіх» на регіональному рівні, на Львівщині?

- Ми тут унікальні в Україні — у нас такого немає. Кажемо політикам, що їхні з’ясування стосунків не повинні торкатися Львівщини. Усі дивуються, як може Львівська обласна рада, де представлено дев’ять політичних сил, працювати в єдиному ключі з обласною адміністрацією. Як можуть правоохоронні органи не вчиняти розбірок між собою, а єдиним фронтом працювати проти корупції, злочинності. Це одне з наших найбільших досягнень. Така демонстрація єдності дає людям і довіру, і можливість для розвитку.

- На чому ця нетипова єдність тримається?

- На суб’єктивному факторі добору людей. Якщо б зібралися люди, коли для одного інтерес — гроші, для іншого — кар’єра, то цієї єдності ніколи б не досягнули. Але зараз на керівних посадах в області зібралися люди, для яких інтереси Львівщини є первинними, а інші речі — вторинними. Це дає можливість працювати в унісон.

- Ви такий оптиміст…

-Так! Ви ж бачили, що у нас потрапляли в керівну ланку деякі люди, які не вписувалися у формат. Такі собі «зальотні» митники і випадкові земельники...

- Зараз немає випадкових людей на керівних посадах?

- Незабаром не буде жодного випадкового. Випадкові швидко позбуваються своїх посад…

- Тобто чекати кадрових змін?

- Кадрові зміни, звичайно, будуть.

- Маю на увазі зміни керівників на ключових посадах, на кшталт начальника СБУ, податкової, прокуратури, митниці?

- І на цьому рівні є люди, які або поліпшать свою роботу, або на їхнє місце прийдуть інші.

- Але з міською владою Львова ідилії у вас немає… Стосунки були остаточно зіпсовані під час «сміттєвого скандалу». Які вони зараз?

- Три роки тому, коли мене призначали на посаду голови ЛОДА, у Кабінеті Міністрів запитували, які будуть стосунки із міським головою Львова. Я сказав: це будуть стосунки голови адміністрації із міським головою найбільшого міста — обласного центру Львівщини.

- За ці три роки багато чого змінилося…

- Для мене досі залишилися стосунками голови обласної адміністрації із міським головою найбільшого міста, обласного центру. Там, де це буде відповідати інтересам Львівщини (а розвиток Львова відповідає інтересам Львівщини), будемо працювати в унісон. Де дії будуть йти всупереч інтересам людей, буду це припиняти.

- Політичне протистояння між владою і опозицією, в якому Андрій Садовий як лідер «Самопомочі» бере активну участь, заважає налагодженню стосунків?

- Важливо не ставити свої політичні амбіції вище інтересів людей, які тобі доручили керувати містом, бо це шлях у нікуди.

- Чи є шанс в Андрія Івановича примиритися із президентом? Чи  усе  запущено?

- Знаю, президент робив і робитиме все, що відповідає інтересам Львова. Якщо з іншого боку буде взаємність, повірте, стосунки будуть ідеальні.

- Андрій Садовий каже, що все робиться з точністю до навпаки. Що центральна влада робить все, аби нашкодити інтересам Львова… Аж до того, що перешкоджають туристам у Львів приїжджати...

- Підійдіть у Києві до потяга «Київ-Львів», і там зустрінете президента, який особисто забороняє туристам їхати до Львова (сміється. — Авт.). Не можна жити образами. Це треба переступити. Піти до церкви, помолитися, висповідатися...

- До речі, чула, що ви, приїжджаючи в райони чи села на зустрічі із людьми, вистоюєте усю Службу Божу у місцевій церкві.

- Часто відкриття якихось заходів відбувається після Служби Божої. Вважаю, це неповага до громади, якщо приїду тільки перерізати стрічечку. Якщо це неділя, то не треба вдома спати, а побути серед людей, а потім перерізати стрічку і виголошувати промови. Не люблю керівників, які прибігають за п’ять хвилин до завершення Служби Божої, щоб потім вийти з церкви разом із людьми.

- Під час свого звіту за 2017 рік ви згадували, що Львівщина провалила програму «Доступні ліки». Чому так сталося?

- Це не був провал, ми просто не використали усіх можливостей, які дає урядова програма. Ми не донесли до людей цих можливостей. Це сталося через недовіру, бо багато людей не могли повірити, що можна отримати безкоштовно ліки. А ми не змогли достукатися до людей. З іншого боку, система не може зацікавити лікарів виписувати ліки. Моральність — важлива річ, особливо в лікарському середовищі. Але повинна ще бути система, яка зацікавлює лікарів виписувати саме ті ліки, які можна отримати безкоштовно.

- Як будете виправляти ситуацію?

- Масово, зокрема через тих же священиків, через засоби масової інформації та особисте спілкування будемо доносити до людей, що є така можливість.

- Будете залучати священиків?

- Так. Ми, до речі, часто звертаємося до владик по допомогу. Наприклад, щодо мобілізації. Коли був критичний момент і ми розуміли: якщо не сформуємо армію, то будемо воювати не за тисячу кілометрів від Львова, а тут, у Галичині, зустрічалися з ієрархами церков і просили їх, щоб на Службах Божих священики пояснювали, що таке мобілізація і для чого вона потрібна. І це допомогло. Зі священиками також говорили про те, що коли зробили в області гарні дороги, то разом із позитивом прийшла біда: водії почали гасати на шалених швидкостях, збільшилася кількість аварій. Ми просили священиків, аби говорили з людьми, пояснювали небезпеки.

- Чому саме Львівщина лідирує в Україні за кількістю ДТП?

- По-перше, у нас найбільша мережа доріг. По-друге, найбільша кількість відремонтованих доріг. По-третє, найбільший вантажо-пасажирський транспортний потік, адже, крім внутрішніх, є ще транскордонні і трансдержавні перевезення. На Львівщині трафік дуже напружений. Якщо доїжджаєш зі Львова до Києва — один трафік, до Полтави — інший, після Харкова — їдеш «у гордій самотності». Вплинути на кількість ДТП можна, тільки достукавшись до свідомості людей. Ні кількістю поліцейських, ні навіть величезними штрафами цього не зробиш. Звичайно, і це мусить бути.

- Останнього року Львівщина залучила велику кількість коштів іноземних інвесторів, відкрила рекордну кількість підприємств. Одна з причин, чому інвестор йде в Україну, — дешева робоча сила. Але ситуація складається так, що скоро у нас не буде ні дешевої, ні «дорогої робочої сили», бо вона втікає за кордон. Одна з найбільших проблем України — трудова міграція. Як бачите вирішення цієї проблеми?

- Є дві базові речі для розвитку. Перша — стабільність: політична, економічна, фінансова. Друга — переконання людей, що можна тут, в Україні, забезпечити собі гідне життя. За кордоном можна заробити, але там людина ніколи не самореалізується, тому що завжди буде там людиною другого сорту. Друга важлива річ — людина, яка поїхала за кордон на заробітки, завдає великого удару своїй родині, традиціям, які перериває. Щодо заробітної плати. Це питання і до влади, і до бізнесу — стимулювати збільшення зарплати. Якщо тут буде багато пропозицій робочої сили, буде спокуса платити менше. Будь-яка монополія — це зло. Коли відкриваємо 80-100 виробництв, це означає, що попит на робочу силу збільшується. Якщо маємо зарплату 7-9 тисяч грн., то треба вийти на 10-12 тисяч. Така зарплата змусить людину задуматися, чи варто їхати за кордон. Це питання, яке ми постійно дискутуємо з бізнесом: якщо хочете бути успішними, ви повинні забезпечити гідну зарплату найманим працівникам.

- Якщо економіка не росте, як підприємець зможе вдвічі підняти зарплату? За рахунок чого?

- Експорт Львівщини виріс 2017 року на 26%, рівень купівельної спроможності людей — на 44%. Робимо все для того, щоб внутрішній ринок розширювався.

- Сьогодні знову читаю новину, що на 2018 рік Нацбанк встановив курс гривні на рівні 28,3 за долар!..

- Вважаю, Нацбанк повинен проводити жорсткішу монетарну політику, бути твердішим у підтримці національної валюти. Але не може бути як за часів Януковича, коли гривня девальвувала, долар ріс, а держава тримала офіційний курс 8 гривень.

- Які підстави держава мала, щоб свого часу втричі опускати гривню? Це зробило людей втричі біднішими.

- Пам’ятаю 2015 рік, коли я очолив Львівську ОДА. Ми вийшли в 2016 рік з боргами із зарплати, у казні було порожньо. А у 2018 рік входимо з виплаченою зарплатою, в тому числі за грудень, і з залишками на рахунку бюджету 500 мільйонів. Понад півмільярда! Маємо кошти для будівництва амбулаторій, маємо 50 млн. на охорону здоров’я, 59 млн. — на освіту, близько 100 млн. залишків, які будемо інвестувати в соціальні, культурні проекти. Звідки взялося 600 кілометрів доріг?

- Де будете зустрічати Різдво?

- З дружиною і дітьми у моїх батьків.

- Про що ви мрієте?

- Виспатися (сміється. — Авт).

Фото Львівської ОДА.