• You are here:
  • Високий замок
  • Інтерв’ю
  • Sonya KAY: «Жодного разу не зверталася по допомогу до тьоті Соні. А вона мені своєї допомоги і не пропонувала»

Sonya KAY: «Жодного разу не зверталася по допомогу до тьоті Соні. А вона мені своєї допомоги і не пропонувала»

Співачка, племінниця Софії Ротару –  про творчість, навчання за кордоном і стосунки з родиною.


Sonya Kay — молода талановита співачка, танцівниця і дизайнер. Її пісні автобіографічні, присвячені стосункам між молодими людьми, перепонам, які виникають у юності, першим переживанням і, звісно ж, коханню. Вона виросла у творчій родині Ротару. Батько, Сергій, був художнім керівником ансамблю «Черемош», в якому співала мама, Лідія Ротару, і сестри — Ауріка та Софія Ротару, яка є хрещеною матір’ю Sonya Kay. Протягом 10 років навчалася та жила у Великій Британії. Сольну кар’єру розпочала з пісні «Дождь», яку відразу полюбила молодь. Недавно Sonya Kay почала працювати у новому стилі для України - tropical house. І її нові пісні­­ — «Зоряний саундтрек», 

«Рай» —  стрімко займають верхні сходинки хіт-парадів країни. Через це співачку називають  новим обличчям української музики.

- Соню, вашій популярності серед молоді можуть позаздрити імениті виконавці. В який момент свого життя ви зрозуміли, що хочете займатися музикою і співати?

- Мабуть, таємниця моєї популярності у наполегливій праці. Дякую долі, що народилася у відомій сім’ї. У нашій хаті завжди звучала музика, і я вдячна за це моїм батькам. Підсвідомо завжди мріяла займатися музикою і співом. Це сталося несподівано. На день народження мого батька я записала кавер на відому англійську пісню, і тато запропонував мені співочу кар’єру.

- Чи доклалася до вашого успіху ваша хрещена — народна артистка України Софія Ротару?

- З тьотею Сонею зустрічаємося у родинному колі і спілкуємося лише на сімейні теми. Я дуже рано, в 14 років, почала ставати самостійною. Свій шлях, як у музиці, так і в інших напрямах, обираю сама.  Жодного разу  не зверталася по допомогу до тьоті Соні. А вона, своєю чергою, мені своєї допомоги не пропонувала. Не хотілось би бути постійно під чиїмось пильним оком.  

- Ви певний час жили у Лондоні. Чому туди поїхали?

- У Лондон переїхала, коли мені виповнилося 14 років. Я була дуже домашньою дитиною, однак мені захотілося самостійності.  Тоді вважала, що знаю англійську мову, але, як з’ясувалося, я її не знала... Спочатку було дуже важко. Почувалася самотньою у чужій країні, і це мене страшенно гнітило. Батькам порадили телефонувати до мене лише раз на тиждень, і цей дзвінок був для мене справжнім святом. Але потроху оговталася, навчилася розмовляти англійською. Однак та моя перша школа була як армія. Там були свої закони, градації за віком... Я навчилася виживати серед «вовків». Потім  пере­їхала  в іншу школу, у Кембридж, і там для мене настав рай. Після закінчення коледжу вступила в Університет Кінгстон, де на мене чекало зовсім інше, самостійне життя. Я винаймала квартиру, ставала дорослою і самостійною. Звісно, перебування в іншій країні вплинуло і на мої смаки у музиці. Навчання і життя там допомогли мені зрозуміти, що моє місце в Україні. І я з задоволенням виконую пісні українських авторів, у яких є смак і натхнення.

- Не маєте наміру знову повернутися на Туманний Альбіон?

- Навіть не мрію про це. Мені подобається те, чим займаюся зараз в Україні.

- А коли вирішили професійно зайнятися співом?

- До недавнього часу мій спів не мав професійного підґрунтя. Два роки тому почала серйозно займатися вокалом, зустріла справжніх музикантів та аранжувальників, і тільки тоді пазли почали складатися у красиву пісню. На крилах летіла у студію. Могла годинами співати, пробувати різні варіанти. Це  важливо, коли тобі подобається музика, яку для тебе пишуть, коли тебе оточують такі люди, з якими хочеться працювати.

- Одна з ваших пісень «Понад Плаєм» має цікаву історію...

- Так, вона про те, як я заблукала у лісі. Це — картинка з життя. Мені було моторошно, але якимось чином вийшла з лісу. Мені хотілося про це написати. Поділилася своїми думками з моїми продюсерами. Так народилася ця пісня. 

- Попри те, що багато часу займають репетиції і навчання, як любите відпочивати?

- Для мене найкращим відпочинком є подорожі. Люблю відкривати щось нове і навчатися чогось нового. Водночас батьківський дім є тією віддушиною, з якої черпаю наснагу і силу. 

- Чи були пропозиції на співпрацю із закордону від  відомих продюсерів? 

- Так, надходила пропозиція моєму колишньому продюсеру на співпрацю з російською компанією. Але я не погодилась. Наразі є кілька пропозицій від зарубіжних компаній, однак не хочу розголошувати, щоб не наврочити. 

- Ваші ранні пісні — це поп-музика. Зараз співаєте в іншому стилі. Що саме вплинуло на зміну формату?

- Усе залежить від Господа Бога і від людей, які тебе оточують. На жаль, раніше я співала те, що мені приносило не дуже велике задоволення. Зараз знайшла людей, з якими повністю збігаються мої творчі бажання і задуми. Це Микита Богданов та Вадим Поротков (Ost&Meyer), Лана Меркулова, Ірина Богданова, Аіша Колодій та менеджмент з «УМИ Г Мьюзик». Моя команда. У неї практично мої думки і мої мрії. 

- У Sonya Kay є той, хто завоював її серце? Чи хтось із шанувальників має шанс стати вашим обранцем?

- Не хочу коментувати про  свої уподобання. Кожна людина має право на особисте життя. На те воно і є особистим, щоб його не коментувати. 

- За освітою ви — дизайнер. Але музика таки перемогла? 

 - Музика - це те, з чим прокидаюся і з чим засинаю. Завжди мрію про те, що в мене буде наступна пісня, яка сподобається моїм шанувальникам. Сподіваюся, цього досягну. І на моїх концертах слухачі будуть співати разом зі мною.  

- Чи бувають у житті моменти розчарування, коли з’являється бажання кинути те, чим займаєтеся, і почати робити щось інше?

-  Було таке бажання, коли робила справу, яка мені не подобалася. Але зараз в мене, навпаки, є натхнення та бажання робити все більше і більше пісень, які мені подобаються. Маю надію, що вони будуть подобатися моїм слухачам.   

Розмовляла Галина ЯРЕМА.

Фото прес-служби Sonya Kay.

  • You are here:
  • Високий замок
  • Інтерв’ю
  • Sonya KAY: «Жодного разу не зверталася по допомогу до тьоті Соні. А вона мені своєї допомоги і не пропонувала»