• You are here:
  • Високий Замок
  • Інтерв’ю
  • «Якщо найближчим часом не буде прецеденту, щоб самовільне будівництво розібрали, то я можу звільнятися...»

«Якщо найближчим часом не буде прецеденту, щоб самовільне будівництво розібрали, то я можу звільнятися...»

Головний архітектор Львова розповів, чому не виїхав до Німеччини, а став чиновником

Нещодавно у Львові підпалили творчу майстерню головного архітектора Львова Юліана Чаплінського. Відеокамери зафіксували двох молодиків у капюшонах, але винних у злочині досі не знайдено. У місті виникає безліч конфліктів з приводу незаконного будівництва. Можливо, пан Чаплінський і “перейшов дорогу” якомусь забудовнику, але остаточну крапку у цій справі поставить слідство. Я зустрілася з чиновником в одній із кав’ярень.  На посаді головного архітектора міста пан Чаплінський працює понад рік. За цей час скандалів навколо незаконних забудов лише побільшало.  

- Пане Чаплінський, головний архітектор міста звучить гордо. Ваша робота зводиться до видачі довідок чи у вас значно ширші повноваження?

- Моя посада звучить авторитетно, але повноваження архітектора міста були сильно урізані. За радянських часів архітектор починав процес будівництва і його закінчував. Незаконні дії у будівництві були неможливими. Ми вигнали Януковича, але його закони залишилися. Управління архітектури не має повноважень погоджувати паспорти фасадів і багато чого іншого. Зате ми присвоюємо поштову адресу новобудовам. Однак під час проектування забудовник може змінити конфігурацію даху, кількість поверхів, колір фасаду тощо. Чимало дозволів видає Київ, а ми у кінцевому результаті отримуємо сюрприз. Наприклад, будинок планувався на чотири поверхи, а виросло сім.

- Як ви на це реагуєте?

- Те, що у місті є багато охочих будувати нове житло, добре. Питання, як це робити, щоб не було хаотичної забудови. Як можемо стримуємо недобросовісних будівельників. На щастя, у Львові ситуація краща, ніж в інших містах. Землі під будівництво не так багато залишилося, але є промислові території. Наприклад, територія колишнього заводу “Полярон”. “Кінескоп” частково перетворився в офісний центр, також тут планується будівництво житлового будинку, супермаркету, готелю. Завод залізобетонних виробів на вул.Кульпарківській, так само розробляється детальний план цієї забудови.

- Що робити зі “вставками” у старій частині міста? Буває, нові будинки з’являються просто поміж кам’яниць.

- Це природний процес “пломбування” цих кварталів. Якщо з двох боків будинку глуха стіна, вона має бути забудована. Таким був задум австрійських архітекторів. Ніхто не звертає уваги на незаконно вибиті вікна, двері в старих мурах, а вони унеможливлюють подальше будівництво. Наприклад, на вул.Глибокій будується будинок. Забудовники залишили “глухий” мур, можливо, колись його забудують.

- Але ж на глухій стіні не може з’явитися сім поверхів!  

- Не може. “Гранд-готель” - неузаконене будівництво. Будівля не прийнята в експлуатацію. Усі роботи там призупинені. Будинок на вул.Снопківській, 18, “шпарять” без жодних документів. Усі про це говорять, а від забудовника — жодної реакції. Де правоохоронні органи? Коли доходить до суду, судді кажуть: “Поверніться до проектних рішень”. Яких проектних рішень, якщо підстав для проектування немає взагалі. У таких випадках руки опускаються…

- Чому у Львові стільки скандалів навколо будівництва житла?

- Конфлікти виникають чи не в усіх випадках. Мешканці переважно проти будь-якого будівництва. Щодо будинку на вул. Глибокій (трохи вище Політехніки) до нас не надходило жодної скарги. Це радше виняток... Забудовник обійшов усі квартири, роздав візитки, запитав, чим може допомогти. Людям треба розтлумачувати закони. Я за те, щоб забудовник говорив з мешканцями ще до початку будівництва. Є громадські активісти, які “розгойдують” конфлікти.  Я бачу упередженість до одних проектів і неупередженість до інших. Замовник тільки натякнув, що хоче будувати, а його вже починають “гасити”... Були факти, коли забудовники казали, що їх шантажують, вимагають квартири. Якщо вони на це не погоджуються (мають усі документи), ці “активісти” обходять всіх сусідів, розказують, що їхній будинок завалиться…

- Люди бояться, що їхній будинок почне тріщати по швах, якщо впритул почнуть будувати. Небезпека є?

- Коли на вул. Олени Степанівни будували будинок (на території колишньої військової частини), хтось з фахівців допустив помилку у розрахунках. Хоча були проведені усі геологічні роботи. Коли почали рити котлован, виявилося, що там тече джерело. У сусідньому будинку з’явилися тріщини. Забудовник взяв на себе ремонт усіх квартир. Будинок підсилив, утилізував воду. Проблему вичерпав, конфлікт згас.

(Пан Чаплінський показує у планшеті (на googl-maps) квартально-периметральну забудову старого Львова, каже, за часів незалежності України вона була сильно спотворена. -  Авт.).

- У Львові чітко виділяється австрійський період будівництва, радянський і український. Які причини, що сучасна забудова часто-густо не вписується в архітектуру міста?

- Причин багато. Але основна, як на мене, Львів населяють люди, які не будували це місто. Після війни корінне населення міста змінилося на 90%. Поляки, євреї були знищені або виїхали. У нас немає традицій спадкоємництва. «Це мій дід, прадід будував... Це моя кам’яниця, я за неї дбаю». Таке недбале ставлення до будинків призвело до знищення фасадів, засклення балконів. Ніхто не дбає про під’їзди, сходи. Ми говоримо про забудовників і забуваємо, що пересічні львів’яни знищують свої будинки. Ми живемо у час безіменної архітектури. Всіх цікавить: хто це будує, хто це погодив, але нікого не обходить, хто це проектує. А архітектори мають захищати свої проекти. Я не буду за кожен проект виправдовуватися перед львів’янами. Це не мої повноваження.

- Ви буваєте за кордоном. Як там розвиваються міста?

- Ми плідно працюємо з польськими містами — Вроцлавом, Краковом... По-перше, там держава дотримується законів. Зокрема, і всі верстви суспільства. Чи це інвестор, будівельник, суд, поліція. Якщо вказано, що можна збудувати п’ять поверхів, то ніхто не думає: зараз “порішаю” і збудую сім. У людей європейське мислення. В Україні ситуація інша. Коридорами міської ради ходять лобісти і збирають документи... Якщо у нас найближчим часом не буде прецеденту, щоб самовільне будівництво розібрали, то я можу звільнятися... Але зараз нікому немає до цього діла. Більшість народних депутатів є власниками будівельних компаній. Створювати закони проти себе вони не будуть.

- У вас теж є своє приватне архітектурне бюро. Чи не вбачаєте у цьому елемент корупції?

-  Внесу ясність. У 2006 р. я заснував компанію “Чаплінський і партнери”. Ця фірма мала останній контракт з бібліотекою Католицького університету. Коли я прийшов на цю посаду, то мав позбутися комерційної діяльності, і я переписав фірму на свого батька. Компанія не веде жодної діяльності. Вона існує лише юридично.

-  Яка ваша мотивація, чому погодилися на цю посаду?

- Я планував виїжджати до Німеччини. За місяць до виїзду мене перехопив Андрій Садовий і запропонував очолити управління архітектури (Точну суму зарплати чиновник не зміг назвати. - Авт.). Я задекларував все своє майно і гроші, які відкладав на поїздку. У мене є за що жити. Андрій Іванович обіцяв дати волю. Щоб ми навели порядок у цій сфері, бо від цього бардака всі страждають. Тож в архітекторів з’явився свій адвокат.

- Зі Спілкою архітекторів ви налагодили міст, а з активістами, які стежать за незаконними забудовами?

- Намагаємося це зробити з тими активістами, які хочуть розібратися у проблемі. Якщо в активіста стоїть завдання “мочити” міську раду і Садового, тоді не домовимося. Це постійне нагнітання: “Нас виженуть з ЮНЕСКО”... За всю історію лише два міста, Дубаї та Дрезден, виключили з зони ЮНЕСКО. Підстав, що Львів виключать, немає. Хіба що збудуємо хмарочос на площі Ринок, тоді це може статися.

- Чи вже відомо, хто спалив вашу майстерню?

- Ні. Слідство триває. Я озвучив різні версії. Наразі жодного результату немає.

  • You are here:
  • Високий Замок
  • Інтерв’ю
  • «Якщо найближчим часом не буде прецеденту, щоб самовільне будівництво розібрали, то я можу звільнятися...»