Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Надія Матвєєва: «Я змінила ім’я – і змінилося моє життя»

Відома телеведуча зламала всі стереотипи успішної жінки і довела: у сорок років життя тільки починається.

Переборола в собі безліч комплексів. Каже: і зовнішністю своєю була незадоволена, і компліментів приймати не вміла. Із золотою медаллю та червоним дипломом кілька років виконувала роль хранительки домашнього вогнища - без досвіду роботи важко було працевлаштуватися. Рук не опустила. Втомившись від побуту, зібралася з силами і… З двома вищими освітами (технічною та економічною) збудувала… кар’єру журналістки. Про славу телезірки не мріяла, та це не завадило їй стати улюбленою телеведучою багатьох глядачів. Запрошення на проект “Все буде добре” (СТБ) збіглося з особистою драмою — розлученням з другим чоловіком. Рятувалася творчою роботою, що приносила їй задоволення. Та найцікавіше: справжнє ім’я цієї жінки - Людмила. Чому ж її називають Надією? Що сказав їй відомий екстрасенс? Які жіночі таємниці допомагають їй протистояти життєвим ударам? Про це — в ексклюзивному інтерв’ю ведучої телеканалу СТБ Надії Матвєєвої.

- Надіє, на телеекрані ви завжди усміхнені, в гарному настрої. Складається враження, що життєві негаразди вас оминають…

- Часом чую: “Надю, я не змогла б, як ти, усміхатися, коли зовсім цього не хочеться”. Робота мене навчила. Професійний навик. Коли я прийшла працювати на радіо, мені казали: голос ведучої має бути веселим і енергійним, щоб слухачів підбадьорити, настрій їм покращити. Тоді вони залюбки слухатимуть твої передачі. Тож я засвоїла: якщо у мікрофон говорити з усміхненим обличчям, змінюються і голос, і інтонація. З часом звикла до цього настільки, що звичку перенесла у повсякдення. Допомагає вона і на телебаченні. Адже глядач не повинен помічати ані поганого настрою телеведучого, ані його переживань. З часом дізналася: психологи вбачають у цьому зворотний зв’язок. Мозок отримує сигнал (мовляв, усе гаразд), і ти справді краще почуваєшся. І ще. Щоб зрозуміти, чого насправді хочеш, ти не повинна думати, що про це скажуть люди.

- Ви двічі розлучалися. Коли відчули, що «кам’яна стіна» - не така вже й надійна?

- Коли виходила заміж, обидва рази вірила: це назавжди. Лише згодом розуміла: я «виросла», і з цими чоловіками мені більше нецікаво. Можливо, просто не вистачало жіночої мудрості, щоб непомітно «підтягти» партнера до свого рівня. З іншого боку, коли намагаєшся перевиховати дорослого чоловіка, то тільки відштовхуєш його від себе. Та й проект «Все буде добре» забирав так багато часу, що навіть виспатися ніколи було. А який чоловік терпітиме постійно зайняту жінку?! Обидва мої чоловіки були абсолютно різними, але схожі в одному: обидва вселяли в мене віру: “В тебе все вийде”, “Ти досягнеш успіху”, “Ти зможеш”. Це дуже важливо, особливо для жінки. З першим чоловіком познайомились ще в інституті. Спокійний, розсудливий. Умів вирішувати всі проблеми. І я свято вірила: буду захищеною, почуватимусь як за кам’яною стіною... Другий — інтелектуал, особистість творча. З ним був службовий роман. Познайомились на радіо. Спочатку ми з Валерієм “закохалися” у професійні здібності одне одного. А знайомі, які нічого про це не знали, дивувалися: «Невже нічого не помічаєш за своїм чоловіком?». Ні, не помічала. Бо захопилася іншим. Тому й розлучилася.

- Як синові пояснювали, що мама і тато не разом?

- Відчувала провину і перед чоловіком, і перед сином. Страшенно переживала, але у відчай не впадала. Владислав якраз пішов у перший клас. Богу дякувати, син і вітчим стали добрими друзями.

- Наскільки вам було важко пережити розлучення? 

- Коли почуваєшся покинутою або зрадженою, пережити розлучення набагато важче. Але все минає… І біль мине. Тож, думаю, варто чинити так, аби не втратити смак до життя. Робити те, на що раніше не вистачало часу: спілкуватися з друзями, читати, врешті-решт готувати улюблений десерт і… усміхатися. Давати собі установку: я здатна змінитися і варта кращого. Робити це нелегко, зате скільки впевненості в собі додає! Якщо жити разом неможливо, вважаю, не варто «катувати» себе і дітей. Що діти бачать у сім’ї, те сприймають як норму, мовляв, так має бути. І виростуть впевненими в тому, що жінка повинна терпіти все. Та й не завжди подякують матері… за терплячість.

Де наша увага — там і життя. Ми настільки звикли носити за собою тягар минулого, що не помічаємо реальності. Колись і я такою була. Але навчилася жити тут і зараз. Не відволікаюся на те, чого не повернеш і не зміниш. Мені властивий стан очікування. Чекаю на знаки долі...

- Переїхавши до Києва, ви змінили ім’я. За паспортом ви — Людмила, а кличуть Надією. Чому?

- Коли мені було лише півроку, я дуже захворіла (крупозне запалення легенів у той час було практично смертельним діагнозом). В одній з лікарень знайшовся лікар, який зробив все, аби врятувати мене. Дорослі полегшено зітхнули, а бабуся сказала: «Цю дитину треба було Надією назвати». Кілька місяців так мене і кликали, але потім знову називали іменем, яке дали при народженні. Коли мама про розповіла цей випадок, я подумала: якщо немовлям я зуміла вижити, то, може, ім’я Надія допоможе стати успішною? Пам’ятаю, з Києва мені в Кременчук зателефонувала подруга. “На одній з радіостанцій, - каже, - потрібна ведуча для ранкового шоу”. Я приїхала і пройшла кастинг. Не щодня ж випадає нагода виявити свої здібності. Через кілька років пройшла конкурс і на СТБ. Саме у столиці почала всім представлятися як Надія. Я змінила ім’я - і почало змінюватися моє життя. Стала рішучішою і впевненішою у собі. Свято вірю: все буде добре! 

Вчителька математики, до речі, на моїй випускній стрічці написала: «Хочу, щоб ти стала математиком». Я добре знала її предмет, але… Телеведуча з мене, сподіваюсь, не гірша. І математика від цього не постраждала (сміється). Мені цікаво в тележурналістиці, і вже від цього почуваюся щасливою.

- Ви були в журі «Битви екстрасенсів». Самій доводилося звертатися до них?

- Хаял Алекперов, наприклад, порадив: «Щоб мати тверду надію і зберегти добрі стосунки з людьми, треба прораховувати хід наперед, а не лише сподіватися на обставини. Ім’я - добрий помічник, але справи за тебе не зробить. Роби так, щоб недарма тебе Надією називали».

- У телепередачі «Суперінтуїція», у якій ви брали участь, від ваших колег почула: Матвєєвій телефонував сам Петро Порошенко. Це жарт чи правда?

- Я не знайома з президентом і дуже здивувалася б, якби він зателефонував. «Суперінтуїція», мабуть, дуже збуджує фантазію моїх колег (сміється).

- А на подруг час залишається?

- У мене кілька давніх подруг. Одна з них — професійний психолог. Зустрічаємося, на жаль, зрідка - у кожного робота, родина… Якось колежанка подарувала магніт, на якому було викарбувано: «Друг той, хто знає про тебе все, але все одно любить». Моїм друзям відомо про мене багато, отже, ...вони справді порядні і доброзичливі.

- Наскільки у вас тісні стосунки з матір’ю?

- Їй, як найближчій людині, з любов’ю довіряюся. Коли на душі сумно і важко, звертаюся за порадою і співчуттям. Мама, як правило, радить: «Дій за обставинами». Вона пишається нами, навіть коли ми із сином нічого особливого не робимо.

- Владислав ділиться з вами секретами?

- Я сучасна мама дорослого сина. Владу - 23. Хочеться, звичайно, щоб він нічого від мене не приховував. Але у чоловіків… так не заведено. З часом я зрозуміла: нема чого його змушувати, захоче - сам розповість. Я, до речі, підтримую сина в будь-якій ситуації.

- Якби невістка вам не сподобалася, як би відреагували?

- Сподіваюся, мені вистачить мудрості спокійно прийняти вибір сина. Жити з жінкою йому, а не мені. Тож хіба важливо, щоб вона мені подобалася? Моє невдоволення вибором сина не піде на користь нашим стосункам. Тож довелося б мені… змиритися. Та я чомусь упевнена: майбутню дружину Владислава полюблю як рідну.

- Ви завжди «у формі». Мабуть, багато жіночих таємниць дізналися від експертів проекту «Все буде добре»?

- Найдивовижніше почула про... крохмаль. І в думках не припускала, що він має ефективний ліфтинговий ефект. Столову ложку кукурудзяного або картопляного крохмалю розчиніть у половині склянки води кімнатної температури. Ретельно розмішайте і перелийте в мисочку. Додайте ще півсклянки окропу, поставте на слабкий вогонь. Коли крохмаль стане клейким, варіть десять-двадцять хвилин, постійно помішуючи, щоб маса не пригоріла. Потім додайте п’ять столових ложок свіжовичавленого морквяного соку і столову ложку сметани (жирної чи ні — залежить від типу шкіри). Нанесіть на обличчя на 20-25 хвилин, змийте теплою водою і змастіть кремом. Такі маски можна робити три дні поспіль, через тиждень процедуру повторити. Вона добре підтягує і заспокоює шкіру. Якби, до речі, “зірки” знали, який омолоджувальний ефект мають такі маски, не спотворювали б свої личка пластичними операціями.