LOBODA: «На початку сольної кар’єри хотіла співати лірику. Але мене переконали, що потрібні провокація, сексуальність»

21 червня на “Арені Львів” знову зберуться зірки шоу-бізнесу, щоб вшанувати пам’ять свого колеги. Журналіст “ВЗ” поспілкувалася зі Світланою про життя та творчість.

- Коли мені запропонували перелік пісень Андрія, то більшість з них були веселі та гумористичні композиції, які відомі українському слухачеві і давно стали хітами. Перед тим, як обрати свою пісню, відчула потребу глибше ознайомитися з репертуаром Кузьми, щоб краще зрозуміти його, - ділиться Світлана. - Мені було цікаво, з чого він починав, які невідомі пісні я можу для себе відкрити, що я можу дізнатися з них. Будь-який артист, особливо такий багатогранний, як Кузьма, — це завжди айсберг, більша частина якого недосяжна для широкого кола глядачів. Завжди простіше сприймати музиканта крізь його хітові композиції, та лише деякі прихильники, які цікавляться усією глибиною творчості, можуть відкрити справжні перлини, пісні-кораблі, пісні-легенди. Для мене пісня «Нікому то не треба» залишається поза часом. Вона буде жити вічно. Щаслива, що виконую її, і безмежно вдячна родині Андрія за цю можливість. 

- Ви просили родину Кузьми дозволити вам виконувати пісні Анд­рія...

- Так, ми розмовляли з дружиною Андрія Світланою. Бесіда тривала дуже довго. Я навіть не очікувала, що можна так легко говорити з незнайомою людиною, яка багато пережила за останній час, і при цьому не думати над словами, не боятися сказати зайвого. У мене відчуття, що у родині Кузьми усі такі світлі і щирі. Вони навіть про біль говорять з усмішкою на обличчі. Андрій для них живий, як і для всіх нас, для мільйонів українців.

- Які спогади пов’я­зували вас з Андрієм?

- Ми не раз перетиналися на знімальних майданчиках, зокрема у програмі «Шанс», та під час інших заходів. Ми не були близькими друзями, але це була людина, яка руйнувала своєю енергетикою будь-які кордони, повз нього неможливо було пройти. З Андрієм завжди було весело, він випромінював світло та був чесним як у музиці, так і в житті. 

- Яка атмосфера панувала між артистами на київському концерті та за кулісами? Адже нелегко було всіх зібрати.

- Ви знаєте, такої єдності я давно вже не спостерігала. Постійно думаю: чому так? Чому потрібно піти з життя, щоб об’єднати навколо себе людей і донести артистам, що у скаженій гонитві за славою, грошима, піснями є дещо більше, межа, за якою вже нічого неможливо повернути. Коли нас залишають такі, як Кузьма, вони нібито говорять нам: «Зупиніться, спробуйте стати кращими». 

- Коли ви оголосили, що вирішили розлучитися з Андрієм Царем, для багатьох ця звістка пролунала як грім серед ясного неба... 

- Можливо. У той момент я про це не замислювалася… Я довго йшла до цього непростого рішення. Якщо стосунки не приносять більше задоволення, якщо в одній родині дві самотні людини, життя перетворюється на справжній іспит, якому рано чи пізно настає кінець. Не треба обманювати себе та сподіватися, що завтра ми прокинемося іншими. На жаль, ні. Коли щось дає тріщину, особливо якщо ця тріщина у серці, потрібно відпустити і себе, і людину поряд зі собою. Жити разом заради дітей також не варто. Колись дитина подорослішає і запитає: «Мамо, а чому ти так рідко усміхалась?». А я не можу сказати неправду. Діти щасливі лише тоді, коли щасливі батьки. Навіть якщо вони не разом. 

- Зміна в особистому житті позначилася на вашій творчості?

- На мою творчість вплинули поява дитини та ті пісні, котрі почали з’являтися після цього, — «40 градусов», «Город под запретом», «Не нужна». Пам’ятаю, як на початку сольної кар’єри хотіла співати лірику. Але люди, які у той період життя були поруч і впливали на мій репертуар, переконали мене, що з лірикою далеко не підеш, — потрібні провокація, сексуальність, відверті відеокліпи. Сьогодні я багато чого зробила б інакше, але ми, напевно, приходимо на землю, щоб пройти свій шлях і зрозуміти, хто ми є насправді. На даний момент я розумію і своє місце в житті, і свою музику. Тепер поруч зі мною тільки ті люди, які надихають мене і мають однакові погляди. 

- Драматичне відео на пісню «Не нужна» було відвертою сповіддю про розрив з чоловіком. Чи важко було наважитися поділитися своїми почуттями?

- Я так не вважаю, тому що історія мого життя склалася зовсім інакше. Не було зради, не було розчарувань. Просто охолонули почуття, прийшла втома від неможливості покластися на чоловіка і нескінченної боротьби за виживання. Ідея кліпу належить моєму продюсеру Нателлі Крапівіній. Вона працювала над ним протягом трьох місяців. Це був довгий процес, але коли я побачила фінальний сценарій — розчулилася до сліз. Було зрозуміло — ця історія потрапить у серце кожної жінки. 

- Нова робота на кліп «Пора домой» - це бунт? Повернення епатажної та харизматичної Loboda?

- Насправді, це жарт. Я в житті стільки не сміялася! Нам спало на думку зняти кліп з ведучими програми «Орел і решка», але коли спробували зібрати всіх, зрозуміли, що це майже неможливо. Хтось у Занзібарі, хтось у Новій Зеландії, у когось корпоратив, а ми маємо лише три дні. Але всі виявилися справжніми друзями: вони залишили всі справи і прилетіли до Стамбула. Що ж стосується тих, хто побачив у ньому натяки на провокацію чи нездорову агітацію, скажу, що у той час, як по телевізору безупину транслюють фільми, у яких вживають алкоголь, наркотики і нецензурні слова, мені це чути смішно. Я звикла до критики. До того ж з власної практики знаю, що чим крутіша робота і чим більше вона не вкладається у формат, тим більше викликає роздратування. 

- Наскільки зараз важко артистові записувати пісні, знімати кліпи?

- Якщо ти ставишся до своєї роботи чесно, то важко в усі часи. Для мене кожна пісня, кожен кліп — це епізод мого життя. Якщо говорити про фінанси, то все, що я заробляю, витрачаю на доньку та творчість. Це головне у моєму житті. 

- За напруженим робочим графіком вистачає часу на те, щоб приділити увагу донечці Єві?

- Як тільки з’являється вільна хвилинка, одразу біжу до Єви. Мені дуже не вистачає її. Вона теж говорить мені, що сумує. Коли я вдома, донечка постійно поруч зі мною, цілує мені руки, обличчя… Нещодавно ми разом літали у Туреччину, де я виступала з концертним туром. Єва протягом концертів постійно аплодувала і казала моїй мамі: «Бабусю, дякую, що мама співає! Вона така гарна!». Коли мама розповіла про це, на моїх очах з’явилися сльози. 

- Як вас змінило материнство?

- Воно змінило усе моє життя. До Єви я ніколи не прагнула повернутися додому раніше: гастролі, літаки, готелі. Я весь час була на сцені. Тепер усе навпаки: де б я не була, поспішаю до рідної оселі, щоб якнайшвидше обій­няти донечку, щоб заснути з її долонькою в руці. Я почала відповідальніше ставитися до себе, тому що я маю виховати Єву і дати їй усе найкраще. Тепер все, що роблю, я роблю заради майбутнього моєї дитини. Я перетворилася на справжню жінку, тільки коли побачила її крихітне личко. У той момент я відчула справжню любов.

- Зі своїм продюсером Нателлою Крапівіною ви не лише працюєте, а й дружите. Дивлячись на вас, можна сказати, що жіноча дружба все-таки є...

- Це правда. Нателла — моя найближча подруга та хрещена мама доньки. Єва її обожнює! Іноді мені здається, що вони одного віку — постійно жартують. Єва вважає, що Нателла її подружка. Вона сама записує і надсилає їй голосові повідомлення, на відпочинку вони читають одна одній казки, до того ж Нателла читає, а донечка вигадує фінал у відповідь (усміхається. - Т. К.). Мені пощастило, що ми зустрілися та почали працювати разом. Ми розуміємо одна одну з одного погляду. До того ж Нателла дуже багато читає: вона має історії на всі випадки життя, якими ділиться і зі мною, вкладаючи у нашу творчість. Ніколи не думала, що продюсер може стати моєю найближчою подругою. 

- Ви імпульсивна людина? Чи легко піддаєтеся спокусам?

- Ні. Мене дуже важко чимось зацікавити. Я ніколи не вживала ні алкоголю, ні наркотиків. У мене немає такої шкідливої звички, як паління. Я не люб­лю азартних ігор, не відвідую жодних клубів, у тому числі стриптизу. Мені не цікаві світські вечірки. Навіть за кермо машини тепер сідаю дуже рідко, тому що не маю часу ні на що, окрім музики та сім’ї. Я залюбки відправилася б у навколосвітню подорож або виспалася б днів п’ять, але, як співав мій улюблений Цой: «Хто буде співати, якщо всі будуть спати?».

Довідка «ВЗ»

Світлана Лобода (сценічне ім’я — LOBODA) народилася 18 жовтня 1982 р. у Києві. Закінчила музичну школу, клас диригування, фортепіано та академічного вокалу. Згодом — Естрадно-циркову академію, клас естрадно-джазового вокалу і Київський університет культури та мистецтв (спеціальність «Менеджер шоу-бізнесу»). Була ведучою програми «Шоуманія» на «Новому каналі». У 2004-му стала учасницею гурту «ВІА Гра». Та незабаром розпочала сольну кар’єру. У 2009-му представляла Украї­ну на «Євробаченні», де посіла 

12-те місце. Заслужена артистка України. Виховує трирічну дочку Євангеліну.