Українське танго — як символ нескореності й боротьби

Організаторами дійства стали соліст Львівської філармонії Орест Цимбала і керівник ансамблю «Високий Замок» Андрій Яцків. Вони ж рік тому започаткували Міжнародний фестиваль-конкурс українського танго у Львові.

Власне переможці й лауреати призових місць цьогорічного фестивалю-конкурсу були учасниками концерту «Королі українського танго». До участі також були запрошені актори театру Марії Заньковецької Наталія Ревкевич та Роман Біль, а також відома співачка, громадська діячка і депутатка Верховної Ради України Софія Федина.

— На цьому концерті я мала честь співати пісні авторства зв’язкової Романа Шухевича Ольги Ільків, — розповідає Софія Федина. — Тут поєдналися подих боротьби, який мала українська держава, і танго як символ бунтарства проти системи. Я дякую Оресту Цимбалі за те, що він не лише підняв пласт українського танго, а й присвятив частинусвого життя відновленню спадку саме Ольги Ільків — зв’язкової Романа Шухевича..

«Королі українського танго» — це те, що українці сьогодні тільки пізнають. Це великий пласт забутої спадщини. Дуже важливо зрозуміти, що наша національна боротьба була невід'ємною від утвердження українського в культурі в світовому контексті. Всі думають, що у нас сумні пісні або застільні пісні - і це нам довгий час нав’язувалося. А Україна завжди була в контексті світового мистецтва, світової музики, світового танцю, світової культури. Дуже тішуся, що зараз ми це все відновлюємо.

— Це вже другий фестиваль-конкурс українського танго у Львові, — долучився до розмови Орест Цимбала. — Львів — це колиска українського танго. Саме тут сто років тому зароджувалася розважальна естрадна музика в модерних тоді танцювальних ритмах — фокстроту, вальсу… Було гроно молодих талановитих музикантів — Леонід Яблонський, Анатолій Кос-Анатольський, Євген Козак та інші, — які вирішили українізувати ті ритми, які панували в польськомовних версіях. У нас почало творитися своє європейське естрадне мистецтво.

У 1932 році на Східній Україні був Голодомор, тому розвиватися естрадна музика могла тільки з Галичини. Ми хочемо пов’азати пам’ять і традицію з нашим майбутнім — від Богдана Весоловського до Віктора Камінського. Ті пісні, які були сто років тому, вони і зараз актуальні і хвилюють наше серце. Вони про кохання, а кохання не має терміну давності. Цього року ми присвятили фестиваль 105-річчю з дня народження Антона Дербіша — визначного українського співака, який популяризував у Канаді пісні Весоловського та інших. Він перший записав на платівки в 50-х роках минулого століття ті всі пісні, які і нині є шлягерами.

— Цікавинкою сьогоднішнього концерту є те, що, крім знаних виконавців, на сцену вийшли ті, які перемогли у другому фестивалі-конкурсі українського танго у Львові, — розповів співзасновник цього конкурсу Андрій Яцків. — Це є концептуальною ідеєю нашого конкурсу — відкривати дорогу молодим, а молоді піднімуть ті пласти, які дорогі нам, українцям.

Окрасою вечора були танцювальні номери у виконанні Віктора Сокрути і Соломії Кудин.

Серед учасників концерту — переможці цьогорічного фестивалю- конкурсу українського танго у Львові тріо «Музи» у складі: Ірина Багрій, Анна Гуріна, Христина Цюпер. Перемогли з піснею «Білі троянди» на слова Ростислав Братуня, музика Анатолія Кос-Анатольського.

Гостею концерту була Анастасія Плахтій — президентка і співзасновниця Українського Дому у Ряшеві (Польща).Учасниками концерту також були проєкт Kvitka Tango, солістка філармонії Ольга Томків, Володарка Гран-прі Першого конкурсу Орися Гуга. Голова журі - Віктор Камінський. Слово про Антона Дербіша виголосила Почесний консул Канади в Україні Оксана Винницька-Юсипович, Академічний інструментальний ансамбль «Високий Замок».

Ведучими концерту були Орест Цимбала і Вікторія Антошевська — музикознавиця, художня керівниця Львівської філармонії.

Серед глядачів були дружина Анатоля Кос-Анатольського Надія Кос, дочка Ростислава Братуня Наталія Братунь-Колесніченко, сестра Володимира Івасюка — Галина Івасюк.