Влад Троїцький: «Коріолан» змушує замислитися про роль героя на війні і після її завершення»

Шекспірівська п’єса “Коріолан” розповідає про життя давньоримського вождя Гая Марція Коріолана: герой повертається з війни і своєю непокірністю викликає гнів власного народу, його виганяють з царства. Сюжет актуальний до мурашок на шкірі, тож не дивно, що прем’єри “Коріолану” у Києві супроводжували гучні аншлаги. У Львівській опері “Коріолан” зазвучить 17 червня. Чи сколихне “нова опера” місто Лева — про це говоримо з режисером постановки.

У “новій опері” Влада Троїцького на сцені — 12 солістів і хор. Серед тих, хто разом з Троїцьким створював цю роботу, — професійні музиканти. Наприклад, на ударних — добре відомий в Україні та за її межами барабанщик Андрій Надольський, який раніше грав у групах «Звуки Му», «Плач Єремії» та Estethic Education. А партію дружини Коріолана, одну з найскладніших і найтрагічніших в опері, виконує Мар’яна Головко, київська співачка, викладач Національного педагогічного університету і ведуча “Радіо Аристократи”. У Львівській опері “Коріолан” зазвучить 16 червня. Чи сколихне “нова опера” місто Лева — про це говоримо з режисером постановки.

“У XVIII столітті опера була популярним жанром, а театр — модним “тусовочним” місцем, — каже Влад Троїцький. — На жаль, сьогодні класична опера (іноді через свою архаїчність, іноді через бутафорність) втратила частину глядача, особливо молодого. Швидкість мислення сучасної людини вища, ніж у того, хто жив у  XVIII столітті. Говорити з нами нинішніми потрібно сучасною мовою. Тому я створив “нову оперу” — розмову зі сучасною публікою її ж мовою. Моє завдання як режисера — затягти глядача в середину тканини спектаклю, щоб «Коріолан» став нашою спільною подорожжю. Публіка не розчарується: ми позбулись кліше, на кшталт оксамитових суконь, але вокальні партії, візуальний ряд та смислові цінності порушені не будуть.

Сюжет “Коріолану” резонує з сучасними подіями в Україні, — сумніву не підлягає.

Влад Троїцький

Олена Гутик:Скільки у “Коріолані” залишилося Шекспіра і скільки стало Владислава Троїцького?

Влад Троїцький:Текст і смисл п’єси Шекспіра збережені повністю. А от залучати симфонічний оркестр було недоцільно. Один із найцікавіших українських сучасних композиторів Антон Байбаков написав до опери електронну музику. Для України це нове рішення. Антон працює з «ДахоюБрахою» і Катею Chilly, неодноразово перемагав на міжнародних фестивалях за краще музичне оформлення фільмів. Наш барабанщик Андрій Надольський раніше працював з Петром Момоновим, Тарасом Чубаєм. Усі решта — люди, що грають на роялі, віолончелі, скрипці, клавесині, — музиканти високого рівня.

— Чи варто шукати в опері політичних підтекстів?

— Те, що сюжет “Коріолану” резонує з сучасними подіями в Україні, — сумніву не підлягає. Але шукати конкретні образи в нашому політикумі чи соціумі не варто. Особисто мене постановка змусила замислитися про роль героя на війні і після її завершення. “Коріолан” викриває чимало вад сучасного суспільства: поняття “безвідповідальної демократії”, коли люди, що не в змозі толком відповідати за власне життя, намагаються вирішувати долю країни; явище “не­освіченої більшості”, яке здатне зруйнувати країну.

Цей неспокійний час об’єднує неймовірних людей, дає простір для нових ідей, свободу для відкриття світові себе.

Влад Троїцький

— У “Коріолані” немає акторів з вашого театру “Дах”. Це якось пов’язано із проблемами театру (два роки тому у пресі з’явилася інформація, що “Дах” закривають через нестачу грошей)?

— В опері задіяні виконавці з академічною манерою співу (усі партії, до речі, виконуються українською мовою). У “Дасі” таких співаків немає. Тому під час минулорічного Гогольfest організував проект «Нова музика» і провів відкритий кастинг. А щодо “Даху” — він не закривався, просто змінював свій формат. Театр готує проект, презентує його і гастролює з ним за кордоном. Крім того, при театрі активно працюють два музичні гурти — «ДахаБраха» і Dakh Daughters.

— Приміщення театру “Дах” вміщає лише 50 глядачів, наскільки вигідно як засновнику утримувати його?

— Усі двадцять років я вкладав у “Дах” і продовжую це робити. Бо чекати від держави чи ще когось, що подадуть і допоможуть, — це рудимент совкової свідомості. Коштів з квитків вистачає на оплату комунальних послуг. Рятуємося, власне, гастролями по світу (не по діаспорі, зауважте). Для мене задоволення створювати такий український культурний продукт, який може зацікавити ще й іноземного глядача.

— Яка ситуація зі ще одним вашим дітищем — Гогольfest?

— На 17 вересня готуємо проведення Гогольfestу на базі кіностудії імені Довженка. Це буде десятиденний міжнародний проект, задіяні митці з п’ятнадцяти країн. Відкриємо фестиваль “Мистецтвом війни”, пройде він під гаслом “Мистецтво любові” і закриватимемо його “Мистецтвом миру”. Претендуємо на те, щоб перетворити кіностудію імені Довженка на постійно діючий кластер сучасного мистецтва, який буде пов’язаний з просвітою у гуманітарній та культурній сферах. За це взялася потужна команда молодих людей, яка не боїться відповідати за майбутнє своєї країни.

— Якось ви сказали, що культура — це дух народу. В якому дусі ми перебуваємо зараз, на вашу думку?

— Цей неспокійний час об’єднує неймовірних людей, дає простір для нових ідей, свободу для відкриття світові себе. У мене напрочуд оптимістичні передчуття стосовно нашого майбутнього.

Опера Троїцького розкаже про «безвідповідальну демократію» і «неосвічену більшість».