Дмитро МОЙСЕЄВ: «Сценарій фільму розповіла колискова»

Невимовно гарне українське кіно — так можна охарактеризувати фільм Дмитра Мойсеєва, який вийшов на екрани кінотеатрів. “Такі красиві люди” — це фільм-притча, сповнений глибокої філософії та неповторних морських пейзажів.

Витвором мистецтва є кожен порух: ось старенький “Іж” залишає слід від шини на піску, там жінка несе рибу у кошику, а онде чоловік запускає в небо повітряного змія. Діалоги зведено до мінімуму. Актори — переважно київські, лише Поліна Войневич та Олег Стефан — львів’яни. Дісталась маленька роль й режисеру фільму Дмитру Мойсеєву (на фото). Під час візиту до Львова Дмитро розповів кореспонденту “ВЗ”, як вдалося зняти останні кримські пейзажі, скільки він заплатив собі за роботу і за що режисера тепер недолюблюють актори?

- Я режисер фільму, і сценарій також мій, — каже Дмитро Мойсеєв. — Йшов до цієї стрічки дуже довго (досі знімав тільки короткі метри), тому все мало бути ідеально. Довго добирав акторів, проводив кастинги. Від написання сценарію до зйомок фільму минуло чотири роки. Знімав на плівку. Ще один рік пішов на те, щоб запустити фільм у національний прокат.

— Чому наполягли на кіноплівці?

— Це як у кулінарії: цифра та плівка мають різні смаки, в результаті продукт виходить інший. Коли мої улюблені режисери починають знімати цифрові фільми, наприклад, Джим Джармуш, — мені плакати хочеться. Це щастя, що є Пол Томас Андерсон, який досі знімає на плівку.

Впевнений, він має дуже багато проблем з цього приводу, бо продюсерам все одно, на що знято фільм. Мені, як режисерові, не все одно, і було дуже приємно, коли зателефонували з Держкіно: “Діма, твій фільм як у 3D виглядає!”.

— Як зародилась ідея сценарію?

— Коли поїхав до друга відпочити після зйомок короткометражного фільму, у мене в голові виникла колискова (вона зараз звучить у фільмі). За дві години після того, як я написав колискову, склався весь сценарій фільму. У нас багато режисерів знімають без задуму, мовляв, хотіли розповісти те і те. Я нічого не хотів розповісти — з’явився задум, іскра, яка не дає тобі жити, поки не вирветься у світ. Коли вперше показав фільм на кінофестивалі “Молодість”, то прокинувся зранку з порожнечею всередині.

— Ваші герої живуть нетипово для нинішніх суспільних порядків: мають дві хатинки на березі моря, ловлять рибу, продають і головне — всім задоволені. Це якийсь своєрідний вияв протесту?

— Одна з ідей фільму така, що легше стати щасливим у світі, де нема прагнення до статусу і не діють закони виживання сучасного соціуму. Мої герої чому “красиві люди”? Бо вони сповнені добра і любові. Адже наше життя — те, на що витрачаємо свій час.

— Когось з героїв писали з себе?

— Зіграв зовсім маленьку, на 30 секунд, роль продавця риби.

— Чому так, могли ж обрати собі будь-яку роль?

— Річ у тім, що мені ближчі негативні персонажі, таку роль міг би створити для себе. Але у фільмі “Такі красиві люди” всі прекрасні, позитивні. Це рідкісний приклад того, коли у сценарії нема антагоніста головному герою. Чому? Бо антагоніст в кожному з нас, ми самі собі заважаємо бути щасливими.

— Частина територій, де знімалися морські пейзажі, зараз окуповані. Мабуть, є частка провидін­ня в тому, що ви в останній момент встигли “спіймати” красу Криму?

— Не думаю, що мені пощастило. Гадаю, це зараз щось у світі не так, а тоді було все гаразд. Біля нашого готелю було два зелені умовні стовпчики, які ми перетинали щодня, — ознака того, що закінчується Херсонщина і починає­ться АР Крим. А тепер там, де ми знімали кіно, стоїть російська регулярна армія.

— Фільм зняли в рекордно короткий термін...

— Рекордно короткий термін — у Олександра Сокурова, який зняв фільм одним кадром за один день. У мене днів було 25. Але це менше, ніж 37, які є мінімальним ГОСТом для 90-хвилинного фільму.

— Актори не бунтували через інтенсивний графік роботи?

— Актори мене в принципі недолюб­люють. Бо не зважаю на умови, в яких перебуває знімальна група. Хоча Олег Стефан, наприклад, не обурювався. Я ж можу спати на голій підлозі — тільки б знімати.

— Які моменти у зйомках давались найважче?

— Найважчою була сцена на 5 хвилин. У ній актори просто сидять за столом і розмовляють. Ми знімали її тиждень! Щодня художники-постановники виставляли стіл, сварились, що хтось постійно під’їдає рибу на цьому столі... Помічник оператора командував: “Друзі, приготувались, за п’ять хвилин будемо мати гарне сонечко!”. Усі актори миттю бігли перегримовуватись, перевдягатись. Тільки зняли перші три кадри — сонце пішло, тіні лягали по-іншому (сміється. — О. Г.).

— Де знайшли кошти на кіно, адже зйомки на плівку — недешеве задоволення?

— Парадокс, але за часів правління Януковича з’явилася державна підтримка кіно. Фільм “Такі красиві люди” зроблено за 100% державного фінансування. А це 6 мільйонів гривень.

— Чимала сума...

— Можна зняти й дешевше, але з лівою бухгалтерією (сміється. — О. Г.). Ми знімали чесно, зі всіма податками. При цьому актори у мене отримували менше, аніж на серіалах. Як режисер я отримував менше, аніж освітлювач у рекламі.