Ярослава ХОРТЯНІ: «Українці мого покоління назавжди залишаться «гомо совєтікус»

Голова Європейського конгресу українців розповіла про заробітчан, Євросоюз та протести в Угорщині


Галичанка Ярослава Хортяні понад 30 років живе у Будапешті, очолює Європейський конгрес українців та є першим заступником голови Світового конгресу українців. Великою мірою, завдяки їй угорський парламент визнав Голодомор в Україні у 1932-1933 роках геноцидом українського народу. Пані Ярослава викладає історію та філософію угорським гімназистам, має доньку-студентку (навчається на факультеті української мови Будапештського університету). Голова Європейського конгресу українців підтримує зв’язок з етнічними українцями в багатьох країнах. Ярослава Хортяні (на фото) розповіла кореспонденту “ВЗ”, де найкраще живеться українській діаспорі.

—Найбільша УКРАЇНСЬКА СПІЛЬНОТА — у Канаді, вона існує вже понад сотню років, — розповідає пані Ярослава. — Люди тут найкраще організовані і активно вкладають кошти у громадські потреби: українські церкви, музеї, школи. Українці в Канаді — самодостатні і можуть вільно висловлювати свою думку, а ось, наприклад, українцям у Росії цього робити не рекомендується. Українці в Угорщині за 2-3 роки дуже просунулись у напрямку розвитку нашої культури, а українці Словаччини мають великі проблеми з асиміляцією: розділяються на українців і русинів, не почуваються автохтонними українцями.

- Чи є різниця між українськими емігрантами різних періодів, так званих хвиль?

— Безумовно. Поміж емігрантами різних хвиль існує насамперед розбіжність у ментальності. Перша міграція була со-ціальна, тобто люди були змушені їхати на заробітки, але не хотіли покидати батьківщину, мали велику любов до землі, збирались у громади і залишали в спадщину нащадкам культурне багатство. Друга міграція після ІІ Світової — так звана політична міграція, — заповнила вакуум політичної свідомості емігрантів. Остання міграція є парадоксальною! Врешті ми отримали те, що хотіли, здобули незалежну державу, про яку мріяли попередні два покоління, але намагаємось виїхати за кордон. Складається враження, що влада навмисне витурила західне населення з України.

- А як емігранти різних поколінь вживаються разом?

— Стосовно згуртованості, безумовно, позитивним прикладом є такі країни, як Велика Британія, Канада, Сербія, де схема розвитку українства на громадських засадах передається від покоління до покоління. Є країни, де наші земляки з’явились недавно, тому теж згуртовані, — Італія, Португалія, Іспанія. А є, наприклад, Німеччина, де старша українська громада, котра потрапила в країну після Першої світової війни, відходить у вічність, проте нова громада не бажає співпрацювати з нею і переймати досвід старших поколінь.

- Чи підтримує діаспора наших заробітчан, не соромиться нових еміг-рантів?

— Заробітчани новітньої міграції заслуговують абсолютної поваги, бо працюють не тільки на себе, а й утримують цілі сім’ї в Україні. Страшно уявити, що відбувалося б у країні, якби зникли ці потоки коштів.

- Ви покидали Україну радянську і можете оцінити ситуацію збоку. Як змінилась свідомість українців з того часу?

— Найбільше бачу змін у поколінні, котре на час розпаду Союзу було ще малими дітьми. Цього не можу сказати про людей мого віку, які назавжди залишаться “гомо совєтікус”. Переломне покоління — меркантильне, а ось наймолодше покоління, котре не застало радянщини, дуже перспективне.

- Але чи готові українці йти в Європу?

— Українці психологічно давно готові до цього, готові прийняти правила гри, готові вчитися. Я кажу про народ, інша річ — наша влада, що веде політику подвійної гри, а це ніколи ще не приводило до добра. Я роблю ставку на молоде покоління, плекаю надію, що українці позбудуться нав’язаного їм комплексу меншовартості. Знали б ви, скільки отримую листів з проханням допомогти виїхати за кордон — люди не вірять у майбутнє України.

- На цьогорічному саміті Україна-ЄС у Брюсселі було перелічено необхідні умови для підписання договору про асоціацію між Україною і Євросоюзом. Наші політологи не вельми вірять у його підписання. Що повинна зробити Україна перш за все і як ви оцінюєте наші шанси?

— Європа повинна бачити, що Україна рухається у даному напрямку, тоді угоду про співпрацю буде підписано. Як одній, так і іншій стороні відомо, що серйозні реформи неможливо провести за короткий період часу. Євросоюзу потрібні гарантії, що Україна не створить нового “совєцького союзу”, купуючись на неправдиві обіцянки знижок на газ. У Європі чесні правила гри, і Україні варто до цього іти.

- Угорщина в Євросоюзі вже вісім років. Які відбулись зміни за цей час у країні?

— Угорщині не вдалося повністю використати той потенціал, що дала Європа. Навіть мені, як історику, невідомі причини цього. Зараз Угорщина перебуває у великій економічній кризі, відсутнє велике виробництво, сільське господарство немає тих високих квот, як польське чи французьке. Угорщина належить до нев-далих прикладів співпраці з Євросоюзом.

- Прем’єр-міністру Віктору Орбану вдалося сформувати в Угорщині найсильніший уряд з часів падіння комунізму. Чому виникають постійні суперечки стосовно його демократичних та економічних здобутків?

— Є частина суспільства, яка не згідна з політикою Орбана. Крім того, ситуацію з реформами нерідко хибно трактують або ж штучно “підігрівають” ЗМІ. Не варто забувати, що Віктор Орбан отримав конституційну більшість на виборах. Його уряду треба віддати належне, бо взявся реформувати конституцію, яка залишалась незмінною ще з радянських часів. Демократично проходять реформи чи ні — покаже час. В Угорщині є свобода слова, я можу вільно вийти на демонстрацію. Орбан вірить у свою справу, хоча нерідко ставить інтереси країни вище інтересів Євросоюзу.

- Нещодавно парламент Угорщини прийняв ряд резонансних поправок до конституції: у країні заборонено бути безпритульним, а студенти працюватимуть на державу. Чи варто очікувати масових протестів?

— Немає нічого поганого в тому, що уряд надумав контролювати безпритульність, яка охопила Будапешт. Для безхатченків відкрили багато притулків, де вони можуть ночувати, харчуватись та проходити санобробку. Держава про них дбає, тому мені не зрозуміла суть резонансу.

Поправка до конституції, згідно з якою студент-державник повинен відпрацювати в держустановах Угорщини кілька років, швидше викликає хвилювання людей тому, що держава навряд чи зуміє забезпечити усіх студентів робочими місцями. Але в цій ситуації також варто пройти перевірку часом: у випадку, якщо уряд не зможе запропонувати колишнім студентам гідну зарплатню і робоче місце, то закон втратить силу. Це своєрідна захисна реакція держави на викачування Європою трудових ресурсів з Угорщини.

- Віктора Орбана ЗМІ називають «Віктатором», чи можуть вищезгадані зміни до конституції бути спробою прем’єра концентрувати владу у своїх руках?

— Не бачу у Віктора Орбана диктаторських замашок. Угорський народ ніколи не дозволив би диктатору керувати краї-ною.

А тим часом...

У Будапешті неподалік Дунаю, де встановлено пам’ятник Тарасові Шевченку, офіційно відкрито майдан імені українського поета.

«Перший в Угорщині майдан Тараса Шевченка, рішення про іменування якого прийняли Збори угорської столиці, з’явився з ініціативи самоврядування українців ІІ району Будапешта за підтримки Державного самоврядування українців Угорщини і місцевої влади ІІ району столиці», — наголосила Ярослава Хортяні.

Про значення творчості Шевченка, вшанування імені Великого Кобзаря сказав у виступі під час церемонії посол України в Угорщині Юрій Мушка: «Назвою безіменного майдану іменем Тараса Шевченка угорці віддають данину поваги й шани великому сину і пророку українського народу».