Ігор КОНДРАТЮК: «Якби не було мене, не було б Віталія Козловського»

Про відомого телевізійника, інтелектуала, телеведучого, шоумена та продюсера Ігоря Кондратюка говорять, що він має безпомилковий нюх на таланти. Мабуть, саме тому він так вдало реалізовує свої власні здібності у різних сферах та почувається у своїй тарілці в ролі судді на талант-шоу.

А ще за кількадесятилітню кар’єру на телебаченні та в шоу-бізнесі Ігорю Кондратюку вдавалося уникати скандалів та конфліктів. Щоправда, лише донедавна... Гучні “розбірки” Кондратюк-Козловський підняли на вуха всю шоу-бізнесову тусовку та українських меломанів. Співацько-продюсерський дует луснув, як мильна бульбашка, після 9 років успішної співпраці. На заваді полюбовному роставанню стали, як це часто буває, фінансові питання.

— На якому етапі ваші “розбірки” з Віталієм Козловським?

— Подаю судовий позов з приводу неодноразового неправомірного використання Віталієм пісень, авторські права на які належать мені. У мене виключні права на весь його репертуар. Без мого дозволу він не має права його виконувати. Віталій поступає вкрай непорядно. Тому у мене нема іншого виходу, як судитися. Не битися ж мені з ним? Він наліво і направо верзе нісенітниці. Зрештою, не сприймаю слова Козловського як слова розумної людини. Віталій хотів розстатися зі мною як з продюсером. Міг це зробити по-людськи, як робили це багато співаків і продюсерів. І ми почали, скажу вам відверто, робити перші кроки до цього. Але потім він чомусь вирішив пройти через клоаку своїх непорядних коментарів та вчинків...

— Віталій заявляє, що ви хочете забрати його сценічне ім’я, яке, окрім того, ще й його ім’я по паспорту...

— Це дурня! Триста років він і його ім’я мені потрібні. Якби я хотів, він з першого ж дня перебування на сцені мав інше — сценічне — ім’я. Інша справа, що оскільки це ім’я не зареєстроване як бренд чи торгова марка, будь-хто може взяти собі сценічний псевдонім “Віталій Козловський”. Мабуть, він зараз боїться такого розвитку подій. Та його страхи — ще не привід думати, що я посягаю на його ім’я. Мене після усіх цих подій скоріше зацікавив би проект «Віталій НеКозловський».

— Як оцінюєте свої шанси у суді?

— На багатьох концертах ви можете побачити купу нікому не відомих співаків, які без дозволу виконують безліч пісень — від “Черемшини” до репертуару АВВА і Брітні Спірс. Всі вони порушують авторські права. На них можна подавати в суд. Український закон передбачає за порушення авторських прав стягнення на користь позивача від 10 до 10 тисяч мінімальних заробітних плат. А в кричущих випадках — позбавлення волі до шести років! До прикладу, у сусідній Угорщині на рік збирається до 70 млн. євро авторських грошей. Це колосальні гроші «з нічого». За кордоном за порушення авторського права штрафують виконавців, закривають радіостанції... У нас на це закривають очі.

На прикладі Козловського можемо зробити прецедент у судових позовах, пов’язаних з авторським правом, після якого продюсери України знайдуть ефективний механізм захисту від співаків, які не хочуть “іти по-хорошому”. Співак завжди може піти. Кодекс законів про працю України дозволяє йому написати заяву, після написання якої за два тижні ніщо — ні бажання продюсера, ні будь-який конт­ракт чи договір — не можуть його втримати. Єдине, чим може захистити продюсер себе і свої капіталовкладення, — права на репертуар, які належать йому. Він або продає цей репертуар співаку, якщо той хоче надалі виконувати ці пісні і таким чином отримати “відступні”. Або продає репертуар іншим співакам (є бажаючі, які хочуть купити кілька пісень з репертуару Козловського) або роздає його. Коли Віталій вирішив припинити роботу зі мною, то я сказав йому, що дам дозвіл виконувати репертуар, права на який належать мені, але він має за це заплатити. І тут у Козловського зірвало дах. Виявилось, він думає, що Кондратюк 9 років повинен був працювати на нього безкоштовно, а насамкінець ще й репертуар подарувати і ручки йому цілувати.

— Який формат співпраці був у вас з Віталієм?

— Якби не було мене, не було б Віталія Козловського. Того, якого ви знаєте. Такий самий формат співпраці був у Фальоси з Мікою Ньютон, у Юрія Нікітіна і Васі Бондарчука. Я — продюсер проекту «Віталій Козловський». Вкладав у нього гроші і знав, коли саме захочу отримувати їх назад. Деякі продюсери забирають собі гроші з першого ж виступу, який коштує 200 чи 500 доларів. Я вкладав їх у проект. Завдяки цьому рішенню і тому, що не шкодував грошей, у Віталія є майже 50 пісень, 23 кліпи... Замість того, щоб витрачати тисячі доларів на кліпи, міг їх забрати собі. Але я жодного разу не казав Козловському, що займаюся для нього благочинністю. Завжди міг сказати: “Віднині отримую гонорар”. У серпні, коли я так вперше і зробив, Козловський вирішив піти. Отаке от, вибачте за слово, жлобство, по-людськи кажучи.

Козловський розказує, що люди, які з ним працювали, — його команда. Але цю команду для нього створив я (зі згоди співака, звичайно ж. Як інакше?), і також я створив умови для праці цієї команди. Це те саме, якби людина поїхала відпочивати у Дубай, прожила там місяць і раптом вирішила, що все — ліфти, басейни, зручні лежаки на пляжі, зробила вона. Хлопче, ти брав у цьому участь, але не ти це будував!

— Козловський — єдиний ваш підопічний співак?

— Останні три роки — так. Раніше працював з Наталею Валевською. Чули коли-небудь про конфлікт Кондратюка і Валевської? Ні. Бо його не було. Наташка зараз займається своєю кар’єрою сама з чоловіком. Ми по-мирному розійшлися, в гості одне до одного їздимо. Хоча права на більшість її старого репертуару належать мені, але у нас нема через це конфлікту. Чули про конфлікт Кондратюк-Воронова? Ні. Це єдина співачка, з якою в мене був написаний на надцяти сторінках контракт. І хоча фінансові умови нашого розставання були не на мою користь, про це не говоримо, бо вирішили з нею полюбовно розійтися. Про конфлікт Кондратюк-Табаков теж ніхто не чув, хоча ми працювали разом. Зараз дружимо. Віталію просто не вистачило мізків зробити все правильно. Жадібність Козловського його ж і давить. Це розуміють і бачать усі, крім тих, хто зараз присмоктався до «зірки»...

— Продюсування Козловського — лише одна грань вашої діяльності. Ви — ще й суддя у шоу “Х-фактор” і “Україна має талант!”. Чому ніхто з учасників так і не вибився після завершення цих проектів у топи українського шоу-бізнесу?

— В Англії, де були створені ці шоу-проекти, права на які купив канал СТБ, шоу-бізнес, незважаючи на свою величезну глибину з точки зору кількості і ширину з точки зору жанровості, може переварити нових людей, телевізійних і розкручених. Наш шоу-бізнес не здатен переварити всіх яскравих персонажів, яких ми для нього викопуємо. У нас замало авторів, які пишуть хіти. Замало аранжувальників, які роблять сучасну музику. Вся ця історія про зникнення квоти для української музики не влаштовує мене як українця. Але вона має під собою певне підґрунтя. Серед сучасних світових хітів не знайдете жодного українського чи від українця! Єдина українська пісня, яку почув, відпочиваючи у США, — проекту Gorchitza. Все. Не чути було більше нікого: ні Саші Пономарьова, ні Ірини Білик, ні “Океану Ельзи”...

— Зважаючи на всі ці шоу-бізнесові пристрасті, не виникало жалю, що свого часу залишили “тиху гавань” — нау­кову кар’єру біофізика?

— Коли з появою “Караоке на майдані” відбулося моє остаточне розставання з біофізикою, то це сталось не одномоментно. Брав участь у підготовці і зйомці всіх передач “Брейн-ринг” та «Кохання з першого погляду» у Москві. І у цей же час працював у Києві в Інституті молекулярної біології та генетики НАН України. За чотирнадцять років, до 1998-го, написав (у співавторстві) більш ніж 100 наукових праць! Це, м’яко кажучи, немало! Та, врешті, мені стало зрозуміло, що треба або виїжджати за кордон, або залишати цю справу. Займався молекулярною біофізикою, і подальші експериментальні дослідження в Україні були неможливі через брак сучасного обладнання. А телебачення на той момент приносило набагато більше коштів. У мене сім’я, і її треба годувати, тож, звичайно, обрав його. Пішов на телебачення, а шоу-бізнесом мене змусило займатися життя після того, як бомбезно вистрелив телепроект “Шанс”, і я зрозумів, що з усіма цими Козловськими, Валевськими, Вороновими, Дмитриченками, Воєвуцькими, Табаковими треба щось робити.

— “Що? Де? Коли?” відіграло вагому роль у вашому житті. Скільки часу зараз приділяєте йому?

— Зараз у “Що? Де? Коли?” не граю, хоча є постійним членом цього клубу з 1985 року. Не маю такої можливості, бо проекти, у яких беру участь у Києві, “Х-фактор”, “Україна має талант!”, виходять по суботах в прямому ефірі, як і “Що? Де? Коли?”. Говорю про московський клуб, а не українську версію на телеканалі “Інтер”, до якої не маю ніякого відношення. Ніколи там не гратиму, бо у мене є певні ігрові принципи: футболіст “Шахтаря” не має грати за «Динамо». Граю тільки у тому клубі, який мене породив. До речі, досі у статистиці гравців “Що? Де? Коли?” за співвідношенням виграних і програних матчів — на четвертому місці. А серед 50-ти найрезультативніших гравців я єдиний закінчив сільську середню школу.

— “Караоке на майдані” досі для вас залишається на першому місці чи “Х-фактор” витіснив його?

— “Караоке на майдані” виходить на каналі СТБ в ранковому ефірі. Записали більше 770 програм. 17 січня нам виповниться 14 років. Воно вже стало легендою українського телебачення. А не так давно цей формат купив у нас казахстанський телеканал. І на цьому не зупинятимемось. Звісно, “Караоке на майдані” для мене на першому місці. Хоча б тому, що це ми (у співавторстві з Андрієм Козловим) його створили і придумали. І на ньому зробив собі ім’я, яке дозволяє мені тепер сидіти у ролі судді на “Х-факторі” і почуватися у цій ролі абсолютно комфортно.

Довідка «ВЗ»

Ігор Кондратюк народився в Херсонській області, в селі Пригір’я Високопольського району. Отримав ступінь кандидата наук з молекулярної біофізики. Ключовим моментом телекар’єри став авторський проект — «Караоке на майдані» (зараз виходить на СТБ). Суддя у шоу «Х-фактор» та «Україна має талант!». Одружений. Дружина — Олександра. Троє дітей: Сергій, Данило і Поліна.