Єврейська донька Львова Берта Каліх

Вони ходили тими ж вуличками Львова, що й ми, пили каву, розглядали мокру від дощу бруківку. Вони дихали міським повітрям, замішаним на ароматах кави, дощу і ще чогось такого творчого і незбагненного, яке смакується тільки тут, у Львові… Можливо, тому й стали знаменитими на весь світ? Про відомих євреїв, котрі народилися, виросли і виховувалися у Львові кореспондент «ВЗ» розпитала в Ольги Лідовської (на фото), керівника музею «Слідами галицьких євреїв» при Всеукраїнському єврейському благодійному фонді «Хесед-Ар'є».

«Нещодавно у Львові відбулося свято давньої вулиці Староєврейської, і я роз­повідала присутнім про євреїв — вихідців зі Львова, які долучилися до історії та сві­тової культури, до мистецтва, — каже пані Оля. — Серед цих людей були актори, вчені, підприємці, люди високого масш­табу і польоту. Але про них у Львові мало згадують. Чи знаєте ви про досліджен­ня Йосифа Гельстона про єврейський те­атр у Львові і про неймовірну Берту Ка­ліш, або, як її ще називали, Беллу Каліх, яка починала свою кар’єру у нашому чу­довому місті? Про неї пишуть дослідники у США, її постать викликає неабияке за­цікавлення в істориків».

— Берта народилася у Львові?

— Так. Це театральна прима, перша акторка, котра підкорила сцени театрів Львова, а згодом Європи і Америки. Вона зіграла понад 120 ролей сімома мовами. Чудова дикція, ефектна зовнішність, ха­ризма і талант зіграли неабияку роль у долі Берти Каліх — великої зірки золото­го століття американського єврейсько­го театру і кінематографа. Народилася Берта наприкінці ХІХ століття у Львові. Батько її — Соломон Каліх — був дрібним підприємцем, мама Бабетта була крав­чинею і шила костюми для місцевих теа­трів. І була великою любителькою опери, куди й водила малу доньку Берту, яка за­кохалася у театр. Берта почала вивчати музику і драму у приватних школах, від­відувала заняття у Львівській консерва­торії.

У 13-річному віці приєдналася до хору Театру Скарбека (тепер — Театр ім. Ма­рії Заньковецької). Перша її роль — в опе­рі «Травіата», потім — опера «Міньйон». Через рік дівчинка добре вивчає німець­ку, навчається декламувати і бере участь у німецькій виставі «Я видаю заміж свою доньку», яка приносить їй шалений успіх. Артистичний потенціал виконавиці помі­чають місцеві меценати, і їй пропонують поїхати вчитися до Італії, аби там вона могла розвивати свій голос. Проте си­туацію і долю Берти змінює Яків Бер Гім­пель — засновник і директор новоство­реного у 1889 році Єврейського театру у Львові, який пропонує Берті стати його примадонною. Берта Каліх стала зіркою цього театру. Дебютом у колективі Гімпе­ля в юної Берти стала вистава драматур­га Ґольдфадена «Шуламіс». Відтоді цей спектакль анонсувався так: «За участі єврейської доньки Львова Берти Каліх». Згодом керівництво Єврейського театру бере Авраам Ґольдфаден, який є засно­вником Європейського єврейського теа­тру. На той час він приїздить до Львова, і Берта грає у всіх його виставах: «Реб Йо­зелман», «Ротшильд», «Десята заповідь», «Часи Месії». Ґольдфаден пропонує Бер­ті вступити у його трупу, відтак вона ви­їжджає до Бухареста. У Румунії публіка із захопленням відреагувала на нову ціка­ву акторку і, попри розпал у той час ан­тисемітизму, Берту запрошують у трупу Румунського національного театру. Цей момент стає переломним у житті Берти, бо вона вже більше ніколи не повернеть­ся до Львова. Залишається у Бухаресті, де постійно виступає на сцені.

— А сімейне життя? Як склалася її доля?

— Румунська кар’єра Берти розпоча­лася у 16-річному віці, коли вона вийшла заміж за Леопольда Шпахнера і народи­ла йому згодом двох дітей — Артура та Ліліан. Гучна кар’єра акторки виклика­ла заздрість у конкурентів. Раптом Бер­та дізналася, що заздрісні суперники мають намір вбити її. Тоді приймає про­позицію Джозефа Едельштейна поїха­ти у Нью-Йорк, де стає актрисою єврей­ського «Таліа-театру». Так розпочалася заокеанська кар’єра львів’янки Берти Каліх. Класичні єврейські п’єси «Дикі ко­ролі», «Переле», «Шуламіс», а згодом го­ловні ролі у шекспірівських «Отелло», «Ромео і Джульєтті», «Гамлеті». Берта працює в основному складі «Таліа-теа­тру», їздить на гастролі до сусідніх шта­тів, паралельно грає у румунському те­атрі. А згодом вона стає директором «Таліа-театру». Її називали «єврейською Сарою Бернар», бо вона виступала в єв­рейській версії «Гамлета» Шекспіра, до того ж навіть у ролі Гамлета. Згодом Бер­та перейшла з єврейської сцени на ан­гломовну і виступала на Бродвеї. А потім почалася епоха кінематографа, і Берта спробувала себе у кількох німих фільмах у Голлівуді. Та згодом часто повертаєть­ся на ідиш-сцену, грає у театрах Нью-Йорка, Філадельфії та Чикаго. Однак її здоров’я стало погіршуватися, Берта по­чала втрачати зір і завершила свою теа­тральну кар’єру. Але вона ще працювала на радіо, бо мала незвичний голос і неа­биякий драматичний талант. У 1939 році Берта Каліх померла, хворіючи. Похова­ли її у Нью-Йорку, на горі Хеврон. Так зі­йшла з горизонту дуже яскрава зірка, на­роджена і засвічена у Львові…

До речі, коли я досліджувала біогра­фії єврейських акторів, вихідців з Украї­ни, що виїжджали до Америки, з’ясувала, що багато хто з них приходив до театру Берти Каліх, котра брала їх на роботу. За­вдяки львів’янці багато українських емі­грантів отримали можливість влаштува­ти своє життя у США, не турбуючись про те, де візьмуть кошти на проживання.