«Змусити власника перекласти назву його закладу з іноземної мови - порушити його авторське право»

Лише на вулиці Степана Бандери та площі Кропивницького ми нарахували таких вивісок аж 27. Попри те, що в лютому цього року Львівська міська рада затвердила Ухвалу № 3012 «Про регулювання мови обслуговування громадян у сфері надання послуг, торгівлі та здійснення інформування про товари та послуги у м. Львові». У цій ухвалі, зокрема, зазначено: на території Львова вивіски, плакати, афіші, повідомлення, цінники повинні друкуватися державною мовою.

Після наших публікацій у редакцію почали телефонувати читачі. Обурюються, що влада міста (цитую) «наче не помічає, що власники громадських закладів нехтують державною мовою». А нещодавно до редакції завітала учасниця одного з відомих у Галичині хорів. Пані Віра показала письмове звернення громади Львова (люди збирають підписи) до міського голови Андрія Садового та голови ОДА Олега Синютки. Громада вимагає від державних мужів прийняти рішення, щоб «реклама, вивіски в галицькій столиці друкувалися лише українською мовою».

По коментар ми звернулися у Ратушу, до начальника юридичного відділу комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» Наталії Малець: «Згідно з частиною 6-ю статті 9 Закону України „Про рекламу“, на вивісці може бути розміщено: найменування закладу, вид його діяльності, години роботи, торговий знак або торгову марку. Зауважте, в законі зазначено: „може бути розміщено“, а не „зобов'язані розмістити“. А іноземні назви вивісок у 99% випадків і є торговими знаками, що зареєстровані власниками закладів у встановленому порядку. Згідно частини 6-ї Паризької конвенції щодо авторського права, власники закладів мають правовий захист на свою торгову марку (знак). Назва його звучатиме (друкуватиметься) так, як власник зареєстрував її у державному органі України або в іншій країні (в Україні він тоді розповсюджується за дилерською угодою). Назвав власник свій магазин чи підприємство так, як йому до вподоби, і назву офіційно зареєстрував, отже, назва законна, і захищена міжнародним авторським правом. Змусити перекласти назву закладу з іноземної — порушити його авторське право. Навіть суд не зобов’яже власника цього зробити. Міжнародне авторське право має вищу юридичну силу, аніж національне. Так, ми спонукаємо власників громадських закладів, аби вивіски друкувалися українською мовою. Але змусити це робити не можемо, бо порушимо закон. На мою думку, лист-звернення необхідно передати народним депутатам. Якщо депутати внесуть відповідні зміни до закону, тоді це питання буде регулюватися на державному рівні».