Якщо обстрілів не буде, буде краще

Чесно кажучи, мене досі шокує відсутність будь якого, навіть тактичного, бачення і вміння жити одним днем у нинішньої влади…

За розгляду міністра енергетики, який до того працював премʼєр-міністром, я так і не почула:

- А що в країні з ремонтними комплектами, коли росіяни системно розбивають трансформатори. Ми звернулися до партнерів і яких, коли банально не вистачає деталей? Про системну закупівлю резервних трансформаторів промовчу…

- Скільки акумуляторних батарей ми системно завезли, розуміючи, що росіяни розбиватимуть нам можливість доставки від АЕС до Києва та міст Сходу? Що з накопичувачами? Чи це робили лише приватні домогосподарства ?

- Як ми стимулюємо бізнес інвестувати в когенераційні установки? Які пропонуємо їм пільги за створення додаткової генерації?

- Як ми стимулюємо вітрогенерацію, здатну працювати взимку на заміну сонцю? Скільки вітряків завезли і встановили?

Я вже не кажу про газ, який недозакупили, про генератори, яких бракує десятками тисяч, про пальне, на яке немає коштів громадах і тд…

Так, українську енергетику знищують російські атаки. Але це не перший рік війни, ми за чотири роки не мали права не підготуватися.

Так, ми відхаркуємо зараз енергетичні монополії і відсутність політики стимулювання альтернативної енергетики.

Але ми мали враховувати очевидну реальність війни і негайно диверсифікувати генерацію. Стимулювати і імпортувати. Думати…

Я про це говорила в раді публічно ще Галущенку і постійно писала… але Галущенко був явно зайнятий мегасхемою з купівлею реакторів.

Нас називали «панікерами», а стратегія виживання знаєте, яка була? «Ми фартові, пронесе». Не пронесло.

Ми так не вигребимо. Поки не почнемо професійно думати і формувати професійні відповіді. Вони є. Треба просто припинити говорити про «незламність» та інші красиві слова і формувати системні рішення.

Джерело