Як мало для футбольного щастя треба…

Це тішить вболівальницьке серце. Проте буде помилкою вважати, що головний свій матч хлопці у синьо-жовтій формі уже зіграли, і путівка за океан лежить в їхній кишені. Не розслабляйтеся, пацани! - треба ще пройти два раунди у серії плей-офф...

Звичайно, слід подякувати футболістам за зроблену у неділю приємність. Вона далася їм ціною надзусиль. Дві години біля телевізора — а як багато переживань і, врешті, позитивних емоцій! Уявляю, скільки сил класні голи Зубкова і Гуцуляка, рятівні сейви Трубіна, гострі передачі Ярмолюка, човникові проходи Коноплі додали нашим воїнам. Недільного вечора у багатьох наших домівках піднімали чарки за футбольний успіх, довго не лягали спати, смакуючи подробиці матчу...

Але покладімо руку на серце: цілковитого задоволення від виступу наших спортсменів у цьому відбірковому циклі немає. Не можна сказати, що гру у команди належно поставлено, що всі її гравці є якісними «бойовими одиницями». Збірні Ісландії та Азербайджану, яких ми залишили позаду себе, не зарахуєш до футбольних грандів, але як ми з ними намучилися! А що буде, коли доведеться відповідати на значно серйозніші виклики? Будьмо відвертими: із суперниками вищого класу (а такі нас чекають попереду) давати раду ми поки що не готові. Саме це має турбувати наставників збірної. 

Як і самих гравців. Окремі з них не дотягують до рівня міжнародного класу, розтранжирили колишню майстерність. В останні місяці, після переїзду зі скромного англійського «Борнмута» до елітного французького «ПСЖ» різко здав позиції Забарний. Він втратив швидкість, уміння правильно вибрати позицію. Ілля програє єдиноборства, зокрема - верхові (це з його то зростом!), робить неточні передачі, «привозить» голи у свої ворота. Неприємно здивовані цим у його новому клубі, грішить букетом помилок наша молода зірка і у збірній. Час провести скрупульозну домашню роботу над собою. Бо Мундіаль, якщо, дай, Боже, нам пощастить пробратися туди, не пробачить посередньої гри.

Добре, що у матчі з ісландцями один з передгольових пасів зробив Шапаренко. Але неозброєним оком видно, що в інших матчах він не тягнув на роль «підношувача снарядів». Микола здав у функціональності, у креативності, його ходи суперники легко читають. І ще — наш досвідчений півзахисник не встигає за подіями, не встигає за м’ячем, часто втрачає його у простих ситуаціях. Вдається до примітивного способу боротьби зі своїми візаві — за футболку і на землю! (схоже часто діє і Калюжний). Таке на турнірах найвищого рівня арбітри не пропускають. Та і глядачі — теж. Бо це — антифутбол. 

Маємо проблеми і з форвардами. Розучилися прицільно бити по воротах. Коли треба швидко завдати удар, вовтузяться, перекладають м’яч з ноги на ногу — і момент профукано (привіт Ванату, Довбику). Чи не через це на самому вістрі гри більше опиняються не нападники, а півзахисники — той же Зубков, Циганков, Гуцуляк?      

Ще одна гостра проблема наших гравців — довгий язик, невмотивований жорсткий фол. У внутрішньому чемпіонаті із цим ще миряться, на ЧС-2026 балакунів і грубіянів швидко поставлять на місце карточками. Нам цього треба?      

На майбутнє від нашого тренерського штабу з його зарубіжною підмогою хотілося би бачити більше свіжих ідей, несподіваних ходів, прогресивних  тактик. А не нудної «відбійної» гри, від якої засинають трибуни. І не треба виправдовувати ігрові невдачі війною, виснажливими переїздами, відсутністю рідного стадіону. Хлопці у піксельному камуфляжі мають значно нестерпніший режим — але роботу свою роблять добре.    

Час насолоджуватися недільною перемогою і вже думати про нові звитяги. Бажаю нашим футболістам «атмосферних» виступів!