«З’їзд» українських українофобів

Його організатори відразу ж показали схильність до «шароварно-танцювального» варіанту розмови. Замість детального і правдивого аналізу стану українства на окупованих територіях вони вітали учасників виступами капели бандуристів та українським гопаком в пристосованих під народні українські костюмах.

Вони також відразу ж продемонстрували справжнє ставлення організаторів дійства до української громади. Вся робота була скинута на колаборантку Анастасію Грідчину, яка представляється очільницею української громади та головою парламентського комітету «з народної дипломатії та міжрегіональних зв'язків», що й зумовило примітивний характер заходу.

Замість того, щоб приїхати з москви в Крим і зустрітися з українцями, за долю яких він так турбується, Георгій Мурадов, який представляється як «постійний представник Криму при президенті рф», як сказала Грідчина, «ідейний натхненник цього заходу», прислав лише своє відеозвернення. Погордували прийти особисто і дрібні кримські начальники.  Привітання від спікера кримського «парламенту» Владіміра Константінова передав депутат Айдер Тіппа. «Благословення» «митрополита сімферопольського та кримського» Тихона передав «ієромонах» Іов. «Нє соізволілі» явитись особисто навіть така дрібнота як «голова громадської палати» українець за походженням, але українофоб, Олександр Форманчук, від імені якого виступив Заур Смірнов, та замість себе прислала своє «вітання» навіть голова окупаційної адміністрації Ялти Яніна Павленко. Була задекларована участь в «з’їзді» і «гостей» з білорусії та Польщі, українців «з історичних територій» — Донецької та Луганської, Херсонської та Запорізької областей, експертів з москви та Сімферополя.

Зрозуміло, що нічого нового такі спікери і гості не сказали. Георгій Мурадов демонстрував повну необізнаність в історичних та етнографічних науках і наполягав на тому, що «Росіяни та українці — не просто братні народи, а справді один народ. Ми мали єдину державу, і українці брали активну участь у керівництві країною. Протягом багатовікової спільної історії ми разом вибудовували велику росію — велику за своїми розмірами, якістю, що зуміла згуртувати навколо єдиного ядра численні народи, які потребували її підтримки, допомоги, захисту». Якщо це так, то чому ж тоді ці «братні народи» так швидко розійшлися в 1991 році як тільки випала можливість відділитися? Та й головний нонсенс цієї «теорії» полягає в тому, що вчені і державні мужі всього світу цілими століттями визнавали існування українців як окремого народу, що створив власну державу Київську Русь тоді, коли москви ще не існувало, а тут з’явився неофіт від історії владімір путін, який це заперечує, і всі стали рабськи повторювати «адін нарот».

Якщо українського народу не  існує, то з ким же ці теоретики хочуть об’єднуватися, з неіснуючим народом? Хіба таке можливо? Якщо «українці брали активну участь у керівництві країною» (додамо – що продовжувалось століттями, починаючи, вірогідно, від Феофана Прокоповича, продовжуючи Разумовськими і Брежнєвим!), то де вони тоді взялися, ті українці, якщо не вийшли з єдиного і розвиненого окремого народу?    

Георгій Мурадов цитував володимира путіна, який у своїй статті написав: «Наші духовні, людські, цивілізаційні зв'язки формувалися століттями, сягають одних витоків, загартовувалися спільними випробуваннями, досягненнями та перемогами. Наша спорідненість передається з покоління до покоління. Воно — у серцях, у пам'яті людей, які живуть у сучасних росії та Україні, у кровних узах, що об'єднують мільйони наших сімей. Разом ми завжди були і будемо багаторазово сильнішими та успішнішими. Адже ми один народ».

Так якщо «адін нарот», то з ким тоді століттями існували «цивілізаційні зв’язки»? Якщо «спорідненість» - то з ким, якщо українців не існує?

Інша справа, що український народ відіграв надзвичайно велику роль в становленні та в розвитку московщини, російської імперії, росії в формі радянського союзу. Звісно  з Україною росія була незрівнянно сильніша, ніж без неї. Українці  внесли незаперечний вклад в державне управління, економіку, науку, техніку, освіту, військову справу, за що отримали «російську подяку» -- безкінечну вервечку кровавих війн, винищення національної інтелігенції, вбивства, пограбування і поневолення, а тепер – тотальне заперечення свого існування. Той факт, що Україна століттями допомагала росії виживати, не свідчить, що українців не було. Сьогодні росія путіна прийшла до «остаточного вирішення українського питання», як і в ХХ столітті Гітлер оголосив «остаточне вирішення єврейського питання».

росія сьогодні поширює підлу неправду про Україну. Георгій Мурадов говорить, що вона «поневолена західними країнами», «використовується як інструмент війни проти росії» , «керівники цієї держави просто куплені, найняті, щоб за гроші вести боротьбу з більшою частиною свого єдиного народу та багато століть єдиної держави». Мурадов не може не знати, що Україна, як і росія, в 1991 році були цілком законно проголошені суверенними державами, є членами ООН, визнані всім міжнародним товариством, їх відносини були затверджені міжнародними договорами, Україна добровільно роззброїлась, а росія  разом з іншими країнами світу гарантували безпеку і підтримку, Тому війна росії проти України – це незаконний військовий злочин, який вже політично засуджений на міжнародному рівні. Залишилось провести трибунал, який готується.

московський шеф Криму Мурадов вважає, що він може втручатись навіть в мовні проблеми в Україні. Він декларував «нові завдання» окупованого українства, а саме «протидія вестернізації української мови». В росії вважають, що повернення української мови до її історичних витоків і позбавлення її російського диктату, це «нав'язування їй західних норм з метою віддалення її від російської». Тобто нав’язування українській мові російських норм Мурадов вважає правильним, а звільнення від російського диктату – неправильним. Він вважає за необхідне «збереження східноукраїнської версії мови як головної та близької російській. На Кубані та інших регіонах росії знають саме цю українську мову». То хто ж приніс на Кубань і навіть в «інші регіони росії» українську мову, якщо українців і їх мови не існує? І чому росія втручається навіть в те, якою мовою українцям розмовляти?

Він спробував мобілізувати українців з окупованих територій на роботу проти самих себе і проти української держави. Поставив завдання «звернутися до федеральних зборів щодо організації вивчення україністики на державному рівні», «інформувати про утиск російськомовного населення України, роз'яснювати передумови проведення СВО», для цього «рекомендував активно використовуватиме соціальні мережі».

Депутат з Криму Руслан Якубов, який називає себе главою «дежкомітету  у справах міжнаціональних відносин», пригостив учасників з’їзду фальшивою статистикою, стверджував, що в росії українців лише 900 тисяч, в той час, коли їх рахунок йде на мільйони, а в Криму 150 тисяч, в той час, коли за українськими переписами вони становили більше 250 тисяч, а за неофіційними обліками доходило до 500 тисяч.

Окупанти сьогодні вже впевнились, що владімір путін зробив помилку, коли після анексії Криму проголосив на окупованому півострові державною і українську мову, і тепер, коли вона зазнає утисків і фактичної заборони на поширення, вони повинні маніпулювати і стверджувати, що українська мова повноправно використовується в Криму. Хоч вона  повністю виведена з діловодства, обмежена у вивченні в школах до кількох класів, а «інформаційний портал» «Переяславська рада 2.0» та газета «Український вісник»  українською мовою ведуть антиукраїнську пропаганду. Якубов публічно поставив їм завдання: «йде СВО і треба пояснювати її цілі», тобто «поширювати спекуляції, фальсифікації, спотворення історичної пам'яті».  

Богдан Безпалько, який називає себе «головою правління федеральної національно-культурної автономії «Українці росії», обурювався тим, що в Україні введено вивчення не маніпулятивної, а правдивої історії українського народу і української держави, використовується термін Друга світова війна.

московський функціонер намагався обдурити учасників з’їзду тим, що  назвав Якова Головацького діячем «галицько-російського відродження» на тій основі, що думає, що заснована ним (разом з Іваном Вагілевичем і Маркіяном Шашкевичем – авт) «Руська трійця» була «Русской троицей», приховуючи, що століття тому на заході України термін «руський» мав значення «український», а сам Яків Головацький боровся проти порушення прав західних українців з боку Австро-Угорської імперії, а тому, як і свого часу Богдан Хмельницький, шукав допомоги в російській імперії. Саме цим і пояснюється його кульбіт з переходом на москвофільські позиції. І не його вина в тому, що українські надії на демократичну росію не справдилися, і вона в ті часи, як і тепер, проявила себе як типова злісна імперія. В 40-х роках ХІХ століття Яків Головацький підготував працю «Розправа о язиці южноруськім», де як в інших своїх творах відстоював права українців на власну історію і мову. І відстоював Яків  Головацький не «ідею єдиної Русі від Карпат до Камчатки», як говорить Богдан Безпалько, а тільки там, де жили українці, «від Карпат по Верхній Дон».

Недавній з’їзд «українців» в Криму став фактично з’їздом українофобів, і багато промовців виправдовували агресію Росії, засуджували політику власних держав на захист свого суверенітету. Наприклад, «секретар правління посійського культурно-просвітницького товариства в Республіці Польща», він же «член координаційної ради організації російських співвітчизників у Польщі», Андрій Романчук заявив, що «русофобія і перепис історії та дезінформація щодо Росії — головні (?- авт.) проблеми у сучасній Польщі». Він виступив проти декомунізації країни, в якій живе.  

Відстоювала «захист історичної правди» директор середньої школи №41 мінська Ірина Дрозд.

Представниця з Донбасу, і «член громадської палати «днр», керівник відділення асамблеї народів росії» Євгенія Романюк  повідомила, що  «в Донецьку серед зареєстрованих національно-культурних автономій представлені навіть латиноамериканські народи, є дві циганські (так в оригіналі – авт.) організації — жіноча та чоловіча, але поки що немає української».

Представник з Луганської області Олег Коваль виступав проти «європейських цінностей», говорив, що існує «ворожий пояс, який досі оточує росію, і не слід забувати про цю небезпеку».  

Про роботу проросійських «патріотичних» проектів в Херсонській області розказала директорка Сиваської школи №2 «Новотроїцького муніципального округу» (так за адміністративним поділом окупантів – авт,)  Наталія Крупа.

Не дивно, що у підсумковій резолюції, яку ухвалили учасники з'їзду, наголошується відверта нісенітниця: український народ та культура — це частина «русского мира». Стверджується, що «саме в Криму українська культура, мова та звичаї зберігаються як частина спільної історичної та духовної спадщини багатонаціонального народу росії». Вони вирішили «спільно протистояти провокаційним вкидам та фейкам про життя українців у росії та активно інформувати світову спільноту про реальні події та позитивні результати в російському Криму», забувши, що саме росія і її політика є зараз джерелом фейків і історичних фальсифікацій.