Третій рік великої війни. Наші воїни топчуть землю ворога!

Бо саме знищення України, як самодостатньої держави, є нав’язливою метою путіна. Йому не вдалося цього зро­бити нахрапом за «три дні», тож був змушений обрати іншу тактику — довгої війни на виснаження. Для авторитарної держави, де свідомість громадян роками мілітаризовува­лася, де культивувалися ненависть та зневага до українців, війна не стала проблемою. Ба більше! Багато росіян її зу­стріли «на ура». Навіть колосальні жертви не змусили їх хоч щось переосмислити. путін роками прищеплював росіянам «нормалізацію» війни, довів своїх громадян до деградова­ного стану. Згадаймо їхні паради під гаслом «Можем повто­рить!», де батьки з захопленням одягали своїх маленьких дітей у військову форму та садили у бутафорні танки… Вже тоді кремль готував «гарматне м’ясо», яким тепер закидує Україну.

Для нас, мирних українців, війна стала шоком. Звісно, країна мобілізувалася і дала гідний відсіч ворогу, вразивши своїм героїзмом увесь світ. Але довга війна на виснаження стала неабияким випробуванням для українців. І чим довше вона тривала, тим відчутнішою ставала втома від неї. Війна на виснаження почала розбалансовувати українців. А де­кого і деморалізовувати. Саме на це розраховував ворог. І ми вже бачили, як частина наших громадян «попливла», по­чали помітно проявлятися капітулянтські настрої. Згадаймо реакцію деяких публічних людей після цинічного ракетного обстрілу «ОХМАТДИТу». Відомі блогери та громадські ді­ячі почали писати у соцмережах занепадницькі пости та в агресивній формі закликати українську владу до замирення з ворогом на будь-яких умовах. Згодом з’явилася тривож­на соціологія, де понад третина опитаних громадян України були готові на перемир’я навіть за умов втрати територій. Здавалось, ще трохи — і путін переможе не на фронті, а в головах українців, які будуть готові до фактичної капітуляції заради омріяного миру…

Але раптом сталося неочікуване! Українська армія здій­снила зухвалий прорив на територію ворога. Війна при­йшла в росію. Не віртуальна, з телевізора, а справжня. Ро­сіяни відчули усі жахіття війни на власній шкурі. Сталося те, про що ворог і подумати не міг. Та й не тільки ворог… Геро­їзм українських ЗСУ вкотре шокував світ.

Тож третій рік нашої Незалежності в умовах війни ми зу­стрічаємо у цілковито нових реаліях — наші воїни топчуть землю ворога! Цей фантастичний прорив та просування ЗСУ на території росії стало духопідйомним для усіх україн­ців, яким останнім часом так бракувало оптимізму. А голо­вне — посилило нашу віру у неминучу Перемогу.