Чого хоче Китай?

Отже, в чому інтереси Китаю в контексті війни в Україні?

1. Китаю не вигідна довготривала війна високої інтенсивності, оскільки вона несе репутаційні, фінансові, економічні та політичні ризики, пов’язані з тісною співпрацею КНР з рф. Відтак, Китай виступає за швидке завершення війни, безвідносно до умов перемир’я.

Поки цього не сталося, китайська політика щодо рф базується на принципі «тримання дистанції» від рф, оскільки надміру тісні зв’язки з росією можуть стати занадто токсичними, привертати увагу та кидати тінь на китайську політику, чого Пекін намагається уникнути.

2. Китаю вигідне незначне послаблення росії, що дасть можливість КНР розширити свій ринок збуту за рахунок західної ізоляції рф, а також посилити свою економічну присутність у рф і зробити москву більш залежною від КНР, зокрема продавати Пекіну енергоресурси за ще більш зниженими цінами.

3. російська економіка занадто слабка для модернізації, яку проводить Китай, а відтак росія їм необхідна не як надпотужна самодостатня наддержава, а як середній регіональний гравець, постачальник сировини та ситуативний партнер у галузі регіональної безпеки (Афганістан, Центральна Азія, Чорне море, Близький Схід, Північна Африка), якого можна використовувати або як «таран» у протистоянні із Заходом, або як «буферну зону», яка займає увагу та ресурси Заходу на якийсь час, поки Пекін займається своїми справами.

4. США все ще є головним глобальним викликом для Китаю на наступні десятиліття, але поки що КНР не готова до фронтального протистояння з Вашингтоном і має намір ще якийсь час балансувати між співпрацею і суперництвом. Демонстрацією цього стала фактична пропозиція Сі Цзіньпіна під час переговорів із Джо Байденом минулого року взяти паузу і досягти проміжних домовленостей щодо формування біполярного американсько-китайського світового порядку, який впорядкує стосунки Пекіна і Вашингтона, допоможе «консервувати» загрозу росії.

5. Китай розглядає війну в Україні як частину глобального протистояння умовних «Заходу» та «Сходу». Для нього цей процес є більш елементом неминучих глобальних процесів, які мають зіткнути інтереси Заходу, який втрачає безумовну ініціативу на світовій арені, та країн Глобального Півдня, які хочуть грати більш активну роль у міжнародній системі. Відтак, Китай не приєднується до західних санкцій проти РФ не тому, що підтримує дії Росії, а тому, що долучення до цих санкцій з погляду Пекіна буде означати його підпорядкування волі США. Для КНР це неприйнятно, як і для їхніх амбіцій говорити від імені «глобальної більшості» на противагу «західної меншості».

6. Хоча Китай не вітає вторгнення рф в Україну, у Пекіні з розумінням ставляться до тієї частини позиції рф, яка стосується їхніх претензій до США у сфері безпеки. Війна в Україні, яка завдає важкого удару по регіональній архітектурі безпеки, в якій домінували західні інституції, вигідна Китаю, адже створює можливість прискорити розпад західного світового порядку, і розпочати переговори про формування нових правил міжнародної політики. У цьому зацікавлена велика кількість не-західних держав, таких як Туреччина, Іран, ОАЕ, Ізраїль, Індія, Японія тощо.

7. Війна в Україні створює середньо- і довгострокові ризики для китайської глобальної ініціативи «Один Пояс, Один Шлях», який залежить від сухопутного маршруту через росію і Білорусь. Якщо конфлікт затягнеться або якщо західні санкції лишатимуться надовго, Китаю доведеться шукати інші альтернативні транспортно-логістичні маршрути, зокрема через Іран, Пакистан і Туреччину. А це своєю чергою різко актуалізує для Китаю питання швидкого укладення «ядерної угоди» між США та Іраном, збереження впливу на Пакистан (у якому якраз спалахнула боротьба за владу) та зближення з Туреччиною через Каспійський регіон та Південний Кавказ.

Джерело