Мета Телеграму — не так вкрасти дані, а пролізти у ваше життя, інфікувати пропагандною чумою
Для мене одна з основних проблем Телеграму — його анонімність та маніпулятивність
Минуло вже пів року з часу, коли я — досить спонтанно, мушу визнати — видалив месенджер Telegram зі своїх ґаджетів і лептопа. Цього часу достатньо, щоб зробити певні висновки. Головний із них — я дуже правильно зробив!
Почну з того, звідки в мене взагалі з’явився Телеграм. До цього мене підштовхнуло середовище, бо під час багатьох робочих чатів я чув, що фотографії/афіші/відео найкраще пересилати саме в Телеграмі, оскільки це можна робити у форматі файлів, і в такому разі не з’їдається якість. Так я там зареєструвався.
Історії про те, що це російський месенджер, який має проблеми з безпекою даних і може бути пов’язаним із ФСБ, пропустив повз вуха, бо звик чути, що скрізь є рука росіян. Зрештою, я ж збирався використовувати цей месенджер у своїх цілях, а не сам підпадати під його алгоритми. Але виявилося, що поступово Телеграм затягнув мене у свою трясовину.
І пів року тому я його видалив. Це трапилося тоді, коли в мене виробилася звичка перед сном перевіряти телеграм-канали найзашквареніших представників рашистської пропаганди. Після супер важкого робочого дня я завершував справи, вкладався спати і перед сном ще трохи скролив соцмережі, дочитував новини за день.
Особливе задоволення мені справляло читання рашистських реакцій — стрєлков, сімоньян та іже з ними — на українські спецоперації чи успіхи на фронті. Цікаво також було почитати, як тупо вони брешуть і просувають абсолютно відірвані від реальності месиджі. Крім того, я почитував рашистських воєнкорів, щоб дізнатися про ситуацію на фронті більше — умовно кажучи, шукаючи правду десь поміж українськими офіційними новинами і позицією окупантів.
Врешті в якийсь момент я відчув, що це інформаційна наркоманія. Трясовина, яка затягує і поступово, але системно деформує сприйняття. Щойно наші підбивали чи влучали в щось значне — я поспішав почитати рашистську реакцію, проглянути коментарі в обговореннях пабліків їхніх міст, така собі примітивна зловтіха. Почав розбиратися в подробицях і хистросплетіннях — хто там кого не любить, хто кого підколює, а хто кого просуває. Чи зробило це мене розумнішим, чи став я краще розуміти механізми пропаганди, точніше декодувати реальну ситуацію на фронті? Абсолютно ні.
У підсумку я став інфікованим цим інформаційним контентом. Читання рашистських телеграм-каналів переросло у щоденну звичку, вони стали частиною моєї картини світу й інтелектуального життя. Вранці після цього я прокидався пригніченим, хотілося вимити холодною водою очі і руки, мовби я робив щось не тільки непристойне, але й нездорове. Це відчуття чогось липкого, брудного, смердючого, і воно поволі проникає в твоє життя. Одного ранку, коли відчув це особливо різко, я видалив телеграм. І жодного разу не пожалкував.
Так, я видалив його не через те, що деякі експерти називають цей месенджер кремлівським і хвилюються через витік даних. Я в цьому технічно непідкований, розбираюся слабо, та й таємниць особливих у мене немає. Але я дуже чітко відчув, що мета Телеграму — не так вкрасти ваші дані, інформацію, чати або геолокацію; мета — пролізти у ваше життя, інфікувати пропагандною чумою, створити ілюзію, що пропаганда, фейки — це теж інформація, яку треба просто сприймати критично. Ні, це насамперед зараза.
Для мене одна з основних проблем Телеграму — його анонімність та маніпулятивність. За ці пів року єдине, що я пропускав, не маючи доступу до центральних і регіональних каналів — це чутки, наїзди і маніпуляції. А це той масив інформації, якого я взагалі хотів би уникати в житті. Чесно кажучи, живемо в такому потоці інформації, що його варто приборкувати, чистити й скорочувати, а не впускати додаткові й безлімітні річища. Новини треба читати перевірені і з гідних довіри джерел, для мене особисто немає жодної проблеми, якщо я прочитаю новину на 40 хвилин пізніше, але з достовірного джерела.
А з файлами — взагалі не проблема, є сотня легких методів їх пересилати. І з повітряними тривогами теж — застосунків і програм є вдосталь. Словом, просто не бачу потреби серед багатьох інших месенджерів мати ще й Телеграм. Нікого не агітую і нічого не раджу, просто ділюся власними враженнями, бо без цього доступу до інформаційної клоаки моє життя стало трохи погіднішим, а психоемоційний стан — світлішим.
Шануймося!
(P.S. Хто дочитав до кінця — підпишіться на цей Патреон!)
