Арестович і Портников — як небо і земля: українці досі «витають у хмарах»…

Як думаєте, хто на першому місці? Вгадайте з трьох разів? Та з одного достатньо! Усе той самий «златоуст» Олексій Арестович, колишній радник офісу президента (до початку широкомасштабного вторгнення був радником керівника офісу Єрмака). Нині перебуває у «вільному плаванні». Переважно «плаває» закордоном.

Мене вразило не лише те, що Арестович — беззаперечний «лідер думок», але й те, що у рейтинг взагалі не потрапив Віталій Портников, аналітику якого я слухаю щодня.

Цей рейтинг — свідчення тривожної симптоматики. Навіть після того, як терапевтичні «два-три тижні» Арестовича, мʼяко кажучи, не справдились, а рахунок у війні пішов не на тижні, а на роки, багато українців не хочуть прийняти реальність та мислити раціонально.

Тому Портников їм не підходить. Тому влада, яка є з «крові і плоті» своїх виборців, не любить Портникова. Тому його, як політичного експерта, не запрошують на «єдиний марафон» та інші провладні медіаплатформи. Бо він у своїх програмах, зокрема на телеканалі Еспресо (який влада у перші дні вторгнення викинула з цифрового мовлення), безжалісно розвіює ілюзії. Дехто закидає йому надмірний песимізм та різкість в оцінках, на це відповідає, що є реалістом, не носить рожевих окулярів, і намагається прищепити українцям критичне мислення. Зокрема, заради власного самозбереження. Він закликає свою аудиторію до осмислення причинно-наслідкових звʼязків. Чи не єдиний з політичних експертів пояснює, що велика війна є прямим наслідком електоральних вподобань українців. Бо путін відчув слабкість і поступливість влади, яка обіцяла українцям, що війна закінчиться «десь посередині», просто треба «перестати стріляти». Саме політичний вибір українців, вважає Портников, переконав путіна, що більшість наших громадян готові на мир «за будь-яку ціну»…

Крім ведення аналітичних програм на Еспресо, Портников щодня (а часом кілька разів на день) на своєму ютюб-каналі робить аналіз поточних подій в Україні та світі, у нього беруть інтервʼю незалежні від влади журналісти, відтак його аудиторія потрохи зростає. Він інтелектуал, про таких кажуть — «ходяча енциклопедія». Здається, немає тем, де би був некомпетентний. Натомість Арестович — поверховий. Як і більшість людей. Зокрема, при владі. Цим і бере аудиторію, яка відчуває спорідненість з ним.

Арестович і Портников — це як небо і земля. І більшість українців продовжує «витати у хмарах», а мали би прагнути твердо стояти на землі.
Портников відчайдушно воює з популізмом, переконує, що саме популізм продовжує руйнувати країну зсередини. Натомість Арестович, навпаки, залюбки вішає народу локшину на вуха. Таким чином присипляє пильність українців, позбавляючи їх шансу мислити критично і адекватно викликам. Арестович настільки увірував у себе, що почав відверто глузувати з українців. Зловив кураж. Роль народного улюбленця йому затьмарила голову. Почав поводитися, як знахабнілий шахрай зі своїми наївними жертвами. Настільки пустився берега, що почав публічно ображати українців, які… за нього не будуть голосувати на майбутніх президентських виборах, а проголосують за тих, хто «одягне вишиваночку і на гарній українській мові розкаже, які погані росіяни» (цитата Арестовича). Таких українців він називає «ідіотами».

Фанати (переважно фанатки) Арестовича — це зазвичай латентні «рускомирівці» чи «какаяразница». Інфантильні люди без чіткої ідентичності та позиції. Ними легко маніпулювати.

Раніше їх кумиром був Зеленський, тепер моляться на Арестовича.

Ну, що тут скажеш? Два роки великої війни нічого українців не навчили? Досі обманюватися раді. Все було так запущено і безнадійно? Солодка брехня і надалі смакує українцям більше, ніж гірка правда. Навіть коли ця правда падає просто на голови у вигляді ворожих ракет.

Ціле щастя, що зараз не можна проводити вибори. Бо ще один електоральний експеримент над країною вона б точно не пережила!