Історія Time — це про технічні тимчасові «зради»
Поки багато хто обговорював статтю в Time, на перших шпальтах WP було фото двох головних військових рф та КНР, що ідуть разом, аби кинути виклик США
Щоденно читаю під сотню різних ЗМІ з різних континентів, але в моїх закладках немає та й не було TIME. Попри його популярність, журнал не був для мене джерелом інформації, хоча безспірно залишався інструментом впливу на погляди мільйонів на планеті.
Перші позиції в моєму новинному листі завжди займав Washington Post і за час повномасштабної війни газета не давала приводу засумніватися у своєму виборі.
Поки багато хто обговорював статтю в Time, на перших шпальтах WP було фото двох головних військових рф та КНР, що ідуть разом, аби кинути виклик США. Сьогодні — кадри з української кінострічки «Довбуш», яка зібрала рекордні касові збори, розповідаючи про героїчну українську історію боротьби.
Війна — це про героїзм та боягузтво, про гідність та приниження, про кохання та зраду, смерть та життя… І така сама історія української війни — різна.
Time вирішив написати про найгірші її риси — ок, свобода слова передбачає вибір, про що писати. WP — про її мужній бік та глибоке значення для майбутнього, в тому числі Індо-Тихоокеанського регіону.
І те, і те має право на життя. Тільки історія Time — це про технічні тимчасові «зради», які не варті сторінок видання з таким рівнем впливу. А WP — про сенси, які формуватимуть сьогодення та майбутнє не однієї війни цього десятиріччя.
«Популярність „Довбуша“ відкриває вікно в Україну через більш ніж півтора року після жорстокого вторгнення росії. Це нація, яка все ще дивиться фільми і потребує розваг, але також жадає наративів, що відображають боротьбу країни за існування».
