Як же гарно, коли в кіно нема пик Юри Горбунова та іншої крінжатини
Після перегляду «Довбуша» — піймала себе на цій думці
Ходили на «Довбуша».
— «Ну, зараз, глянемо, що це за кіно», — подумки прошепотіла, вмощуючись на кріслі.
Можу сказати так.
Фільми Олеся Саніна стають все ліпше.
Сподобались два жіночі головні образи — харизматичні жінки, природної краси. Без пазурів, наклеєних вій і радикально збільшених губ — чим часто грішать в умовно історичному кіно. Пані Alla Samoylenko, Ви майстер підібрати фактурні типажі.
Перед фільмом крутили ролик якогось грядущого гівнокіна 95 Кварталу із Юрієм Ткачем і Лєною Кравець у вишиванках. Після перегляду «Довбуша» — піймала себе на думці, що як же гарно, коли в кіно нема пик Юри Горбунова та іншої крінжатини.
Сподобалась примітка на початку — подяка дружньому польському народу.
— Це розумно. А то історія таки трішки торкається теми «бандеровцев та людобуйства», — сказала я після перегляду).
Історія цілком якісно збита. В добрих традиціях Голлівуду нитка з двома братами.
— Покажеш мені тут, де Артем Мілевський, бо я не пам’ятаю, як він виглядає.
— А ось він, у ролі шинкаря…
Як дитя, яке виросло на «пригодах Геркулеса», «Ксені» та «Нових пригодах Робінгуда» — піймала жаль, що в мої 10 такого кіно не було.
Перегляд подібних серіалів дуже допоміг мені засвоїти базу.
Згадала історію про шовковицю з дитинства.
Та шовковиця з гігантськими синіми ягодами сама виросла на шматку землі між двома нашими земельними наділами. В якийсь момент до нас почали приїздити отставниє воєнниє пєнсіонєри со своїми жонамі із Пітєра.
І одна пара — мужичок-малорос і його ісконно пушкіністанская жена в буклях та малиновими губами — вирішили ходити навпростець до річки.
Одного разу вона послизнулась на високій траві біля шовковиці і впала.
Її муж того ж дня прийшов до бабусі з проханням «спилить эту шелковицу».
Наступного ранку уже його баба повторила прохання матері: «Убрать это дерево».
Я це почула і підговорила молодшу сестру до рішучих дій. Надихнувшись серіалом про «Робін Гуда», ми зробили лука з лози, наробили стріл.
Підстерегли цю пару і обстріляли їх прямо із шовковиці.
Пітєрская жена вскрикнула від несподіванки.
Я сказала на общєпонятном: «Это моя шелковица, не трогай её!»
Ціле літо я демонстративно тусила на шовковиці в червоних штанях, щоби та солодка парочка здалеку бачила, що тут хода нєт…
Так от оцей «Довбуш» хороша заміна старим серіалам. Там є кілька цитат, які добре лягають на душу. Рекомендую однозначно.
