Від’єднання української енергосистеми від росії та Білорусі відбулося у ніч перед російською агресією

Вже 16 березня 2022 року відбулося офіційне приєднання України до європейської енергосистеми. Тим часом агресори захопили Запорізьку атомну електростанцію, позбавивши Україну можливості постачати електроенергію до Європи. Втім, у меншій кількості експорт продовжувався. І от завдавши ракетних ударів по українській енергетичній інфраструктурі, агресор не тільки припинив експорт української електрики до Європи, а й хоче змусити Європу постачати електроенергію в Україну.

Спробуємо розібратися звідки ці дивні претензії кремлівської шпани розпоряджатися українськими енергетичними ресурсами.

Експорт української електроенергії до Європи забирав в росії можливість диктувати Європі ціни на газ. Це відбувалося тому, що значна частина російського газу спалюється на теплових електростанціях. Наприклад, у Німеччині та Італії з метою виробництва електроенергії. Якщо Україна здатна продавати свою електроенергію до Європи за прийнятними цінами, то європейцям доцільно купувати в України електроенергію і не закуповувати в росії газ для своїх теплових електростанцій.

Отже, приєднання України до європейської енергосистеми загрожувало зниженням ціни російського газу у Європі або зменшенню обсягів продажу цього газу.

-Ну і що? — запитає здивований читач. — Хіба це причина йти війною на суверенну державу?

Логіка головного юриста пітерської шпани дмитра медвєдєва є приблизно такою: «Енергетична система України будувалася Радянським Союзом. Правонаступником Радянського Союзу є росія. Тож росія має право визначати, до якої міри Україна може розпоряджатися своєю енергетикою. Якщо дії України суперечать інтересам росії, то вона має право заборонити їй продавати до Європи свою електроенергію, газ, вугілля або, наприклад, літій, який використовується при виробництві акумуляторів для електромобілів».

Проблема в тому, що росія не визнає суверенітету України, принаймні в енергетичній галузі. Тому росія і захопила у 2014 році Крим з його величезними газовими площами. У кремлі вважали, що рішення українського уряду розробляти ці площі разом з компанією Ексон, а також і Юзівську площу у Харківській області, разом з компанією РойалДатчШелл, неминуче призводило до конкуренції з російським газом у Європі і зменшенню прибутків росії від експорту газу. Тому позбавити такої можливості Україну є «правом» росії, якщо прийняти збочену логіку найгіршого студента на юридичному факультеті професора Собчака — дмитра медведєва.

Зараз росія тримається за Крим, забувши російське прислів’я: «Відтятій голові не слід сумувати за втраченим волоссям».

Після повної втрати європейського ринку газу у зв’язку з накладеними на росію санкціями, вже не має значення те, чи продаватиме Україна свій газ до Європи. Європейський ринок газу — це голова, яка вже відтята від росії. Росія втратила ринок Європи на користь норвезького трубного газу та американського скрапленого газу. І тому не дивно, що саме норвезька зенітно-ракетна система з американським радаром — NASAMS- допомагає Збройним силам України боронити свій суверенітет.

Чому логіка медведєва — це логіка політичного збоченця? Тому що Радянський Союз розпався через неможливість обслуговувати свої борги.
Свідченням є дефолт Радянського Союзу у грудні 1991 року про який чомусь у росії соромливо не згадують, а розповідають про вигадану «геополітичну катастрофу». Грудень 1991 року вже був третім випадком несплати боргів росією, і тому сподіватися на кредит не було підстав. Перший випадок трапився після Першої світової війни, коли Ленін відмовився сплачувати борги росії. Другим випадком була відмова Сталіна відшкодовувати американський ленд-ліз.

Ці борги, нарешті, «сплатив» путін у 2005 та 2006 роках, коли ціни на нафту злетіли у космос. Але як він сплатив? Один долар за кожні 100 доларів кредиту, як за боргом Леніна, так і за боргом Сталіна. І після такої сплати в путіна з’явилася ідея «геополітичної катастрофи» 1991 року, яка, насправді, була бажанням накласти лапу на ресурси тепер вже суверенних держав. Особливо тих, що були багатими на енергетичні ресурси: Україну, Казахстан та Азербайджан.

Після втрати європейського ринку газу, війна проти України стає повним безглуздям для російських економічних інтересів. За таких обставин обстріли української інфраструктури і небажання припинити цю війну негайно означає початок кінця путінської влади. Питання тільки у тому, чи вдасться пітерській шпані віднайти нового лідера, що зможе встановити діалог з Заходом, аби зняти санкції, або їй доведеться відійти від влади у повному складі.